2-а-4922/11

        П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 27 жовтня 2011 року                                                                                                     місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області  –Шиян В.В

розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, -

                                                                         ВСТАНОВИВ:

18 липня 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій УПСЗН протиправними, зобов’язання здійснити доплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що він, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 1 групи,  має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі –п’яти  мінімальних заробітних плат.  Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як ліквідатору аварії наслідків на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 1 групи,  передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на момент виплати:   у січні 2011 року розмір мінімальної заробітної плати  складав 941 гривню  тому відповідно УПСЗН повинно було виплатити  4705,00 гривень.

Натомість, відповідач виплатив компенсацію за 2010 рік  в розмірі 120 гривень.

Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району протиправними та стягнути недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі  4585,00 гривень ( 4705,00 –120,00) .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився,  про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.   

Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, суд розглядає справу  у порядку скороченого провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради в судове засідання не з’явилася надала  суду  письмові заперечення та заяву с проханням розглядати справу за її відсутності. Згідно письмових заперечень  то відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Щодо  позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2010  рік, то згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  1 категорії, інваліда 1 групи,  передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня –управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Позивач отримав кошти на оздоровлення у розмірі 120 гривень, тобто у розмірах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.2005 року № 562.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які у відповідності із законодавством визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. На теперішній час зазначена норма є діючою, неконституційною не визнавалася. Таким чином  представник відповідача вважає, що Управління діяло в межах свої повноважень і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 не має.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1  ст.  46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2  є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 1 групи,  про що йому було видано посвідчення.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні  праці та соціального захисту  населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради і йому призначена допомога на оздоровлення, розмір якої в 2010 році становив 120,00 гривень.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам 1 групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Статтею  70  Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»,  надано право  в 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які у відповідності із законодавством визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  На даний час зазначена норма є діючою , неконституційною не визнавалася.

Паспортом бюджетної програми на 2010 рік за КПКВК 2501250 передбачений розмір допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562, 1 категорії в  сумі 120 гривень.

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік»на відповідність Конституції України  не розглядався, Конституційний суд України жодних рішень по даному Закону не виносив.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню.

Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-рп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин, не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, проводячи у 2010 році спірні виплати у розмірі 120 гривен, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач діяв у межах та в порядку, встановленому діючим законодавством. Дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради по нарахуванню та  виплаті грошової допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, не можна визнати  неправомірними.

На  підставі викладеного, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. 8-11,159-163 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік -   відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя _________________________