Справа № 161/1078/25

Провадження № 2/161/1507/25

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 лютого 2025 року                                                                 місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді                                        Івасюти Л.В.

за участю помічника судді                                 Євчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75926514. Відповідно до кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти в сумі 12050,00 грн. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання належним чином, а саме перерахувало грошові кошти в сумі 12050,00 грн. на банківську карту відповідача.

21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112 від 21.12.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики № 75926514 від 28.07.2021.

31.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» було укладено договір факторингу № 310323-ФК, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги за договір позики № 75926514 від 28.07.2021.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором № 273891311 від 28.07.2021 в сумі 39500,82 грн. та понесені по справі судові витрати.

Ухвалою судді від 21.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін у справі.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75926514. Відповідно до кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти в сумі 12050,00 грн., строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання належним чином, а саме перерахувало грошові кошти в сумі 12050,00 грн. на банківську карту відповідача.

Проте відповідач взятих на себе зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в сумі 39500,82 грн., з яких 12050,00 грн. – заборгованість за основною сумою богу та 27450,82 грн. – заборгованість за відсотками.

21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112 від 21.12.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики № 75926514 від 28.07.2021.

31.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» було укладено договір факторингу № 310323-ФК, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги за договір позики № 75926514 від 28.07.2021.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Враховуючи наведене, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявок на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28.03.2018.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 12050,00 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто за період з 28.07.2021 по 27.08.2021, а починаючи з 28.08.2021 відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

З огляду на викладене, вимога про стягнення заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом підлягає до частково задоволення в межах дії строку договору, а саме в сумі 2158,16 грн.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з  ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 14208,16 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 39500,82 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 23493,75 гривень, що становить 35,97 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 871,34 грн.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 3500,00 грн. підтверджується договором № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024, витяг з Акту № 3-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 на загальну суму 3500,00 грн., копією платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579930933.1 від 18.12.2024.

       Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у цій справі, характер спору, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1258,95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 12, 77, 80-82, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 554, 610, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за кредитним договором № 273891311 від 28 липня 2021 року в сумі 14208 (чотирнадцять тисяч двісті вісім) гривень 16 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 871 (вісімсот сімдесят одна) гривня 34 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1258 (одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) гривень 95 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місце знаходження: вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ 43311346);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                         Волинської області                                                                 Л.В. Івасюта