Справа №760/28758/24 2-з/760/112/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Крім того, подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме майно, що належить ОСОБА_2 та на всі грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, що позичив йому протягом 09 листопада 2018 року - 16 листопада 2021 року в сумі 93 890,11 дол. США та 95 300 грн, а також 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що між ними існувала домовленість про укладення письмового договору позики після перерахування відповідачу вищевказаних сум, однак останній відмовився від укладення такого договору, зазначивши, що між ними існують дружні стосунки та усних домовленостей достатньо. Протягом 2024 року заявник неодноразово звертався до відповідача в усному та письмовому порядку з проханням повернути позичені кошти, проте ОСОБА_2 проігнорував всі вимоги та кошти не повернув.

Враховуючи вищевказану поведінку відповідача, його недобросовісність, існують об`єктивні обставини вважати, що ним можуть бути вчинені дії, направленні на уникнення сплати боргу, що в майбутньому може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належать: 2 гаража, 2 земельних ділянки, гаражний бокс, житловий будинок та квартира, щодо яких, на думку заявника, відповідачем вчинятимуться дії направлені на їхнє відчуження з метою уникнення стягнення заборгованості.

З урахуванням викладеного, з метою уникнення неможливості виконання судового рішення та стягнення з відповідача заборгованості, заявник вважає доцільним накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушено у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17)

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості в сумі 93 890,11 дол. США та 95 300 грн, а також 3% річних в сумі 1 131,30 дол. США та 460,88 грн, інфляційних втрат - 1 429,50 грн.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та на всі грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30 вересня 2024 року № 397172839 вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить наступне майно: гараж № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 поверх НОМЕР_3 за адресою: м. Київ, ГБК «Супутник», гараж НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_4 блок НОМЕР_5 за адресою: м. Київ, ГБК «Волгоградський», гараж НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5325183207:07:001:0104 (площа 0,1009 га); земельна ділянка з кадастровим номером 5325183207:07:001:0103; гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 .

Заявник, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх зобов`язань, не вчиняє дій щодо повернення боргу та ігнорує вимоги заявника, зазначає, що і у подальшому ОСОБА_2 буде намагатись у будь-який спосіб уникати виконання зобов`язання, а також за можливості вчинить дії щодо відчуження належного йому майна, що може зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак заявник не надає суду будь-яких належних доказів, що відповідачем після направлення заявником йому вимог щодо повернення позичених коштів, вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна.

Окрім цього, не заявником надано доказів вартості майна та наявних сум коштів на банківських рахунках відповідача, на які просить накласти арешт, у зв`язку з чим немає можливості визначити співмірність заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову про які просить заявник.

Враховуючи викладене, позивачем не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, та не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду.

Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Судом враховується, що у відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 149-154,157,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна