Судове рішення 752/15287/24 від 26.02.2025

Судове рішення #1869597315

справа № 752/15287/24

провадження №: 1-кс/752/1407/25

У Х В А Л А

про арешт майна

13.02.2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023100000001247, відомості щодо якого внесені 27.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді звернувся прокурор із вказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке вилучене 07.02.2025 в ході обшуку офісного приміщення за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 9-Б, 11 поверх, з метою збереження речових доказів.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування, в рамках кримінального провадження №12023100000001247, відомості щодо якого внесені 27.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво за додержанням законності під час проведення досудового розслідування здійснюється Київською міською прокуратурою.

В якості обґрунтувань прокурор зазначив, що метою накладення арешту на вказане майно є забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні та забезпечення збереження речових доказів, а також з метою недопущення, приховування, знищення та відчуження вказаного майна, у зв`язку з цим прокурор просить задовольнити вказане клопотання.

В судове засідання прокурор не з`явився про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності прокурора та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Із матеріалів клопотання та доданих до нього копій документів вбачається невідповідність між документами, оскільки в клопотанні прокурора, який звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна зазначена одна адреса місця вилученого майна, а саме: м. Київ, проспект Степана Бандери, 9-Б, 11 поверх, тоді як у протоколі обшуку - інша, а саме: м. Київ, вул. Велика Васильківська 60, поверх 4, що ставить під сумнів законність вилучення та можливість арешту вказаного майна.

Разом з тим, відсутні будь-які відомості на обґрунтування того, що виникає потреба у накладенні арешту на вказане майно, оскільки прокурором не доведено, а матеріалами клопотання не підтверджено, що вказане майно можливо зберегло на собі сліди чи містить будь-які інші відомості вчинення кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, прокурором не доведено, що вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій, яке набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, прокурором не доведено наявної потреби досудового розслідування, в межах кримінального провадження, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника вказаного майна.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Таким чином, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого та прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який прокурор зазначав у своєму клопотанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки прокурором не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023100000001247, відомості щодо якого внесені 27.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна - відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 173 КПК України, негайно повернути майно, яке вилучене під час проведення обшуку.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кс/752/5838/24