Постанова

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа №1-1000/2011

провадження № 51-552ск25

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

встановила:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК, а провадження по кримінальній справі закрито.

Цією ж постановою скасовано накладені арешти та запобіжні заходи у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Також вирішено питання щодо речових доказів та залишено без розгляду цивільні позови потерпілих.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінено в частині вирішення питання про скасування арешту майна.

Скасовано арешт, накладений постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року (судова справа № 4-1159/10) на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках а ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що належать ОСОБА_8 із зупинкою проведення видаткової операції по рахункам.

Також цією ухвалою скасовано арешт, накладений постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року (судова справа № 4-485/10) на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках в ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що належать ОСОБА_8 із зупинкою проведення видаткових операцій по рахункам.

В решті постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК, а кримінальну справі закрито - залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав касаційну скаргу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.

Проте вказаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційних скарг не було дотримано.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень, тобто правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із посиланням на допущені порушення положень матеріального чи процесуального закону.

Однак, всупереч вказаних положень, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 , зазначаючи в поданій касаційні скарзі про те, що Дніпровський районний суд м. Києва необґрунтовано не визнав підставою, яка перериває перебіг строків давності, незаконний виїзд обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за кордон і неприйняття ними участі в подальших судових засіданнях, та не перевірив чи притягувались особи до кримінальної відповідальності протягом останніх років, не наводить будь-яких обґрунтувань про те, які саме обставини чи матеріали в цій частині з огляду на положення передбачені ст. 49 КПК та судову практику, щодо необхідності встановлення саме юридично значущих підстав щодо ухилення від суду не були враховані судом, в тому числі з огляду на положення передбачені ст. 16-1 КПК 1960 року, в яких зазначено, що розгляд справи здійснюється на засадах змагальності, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з тим, що скарга не відповідає вимогам статей 350, 387 КПК 1960 року, відсутні підстави для витребовування справи.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного ст. 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

ухвалила:

Відмовити у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постановуДніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1