Справа № 522/15487/24

Провадження № 2/522/1686/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,--

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла матеріали цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 34207,15 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає боржник ОСОБА_1 за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ) якого на 01.09.2023 р. існує заборгованість в сумі 34207,15 гривень, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов?язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси». З цих підстав захисту порушеного права позивач звертається до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Ковтун Ю.І.

На підставі розпорядження № 677/24 від 17.09.2024 та відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду для розподілу судових справ та матеріалів між суддями в Приморському районному суді міста Одеси, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/15487/24 провадження № 2/522/7111/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді - Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання 18.12.2024.

Сторони у судове засідання 18.12.2024 не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання у справі. Про причини неявки до суду не повідомили, клопотання та заяви до суду не подавали. Розгляд справи відкладено на 05.02.2025.

Сторони у судове засідання 05.02.2025 не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання у справі. Про причини неявки до суду не повідомили, клопотання та заяви до суду не подавали.

Згідно Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 (справа № 361/8331/18 провадження № 61-22682св19) зазначив, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Станом на момент розгляду справи інші заяви по суті справи, окрім позовної заяви, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судове засідання, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв та не подав відзив, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч.4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. ч. 1, 4 статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України  власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, чинного, на момент виникнення правовідносин (далі – Закону 1875-IV).

Згідно положень ст. 1 Закону 1875-IV:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону 1875-IV споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про жтилово-комунальні послуги" № 2189-VIII (який набрав чинності 10.12.2017) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно положень ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» (далі – Закону України 2633-IV) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є , зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (абз. 2 ч.3 ст. 24 Закону України 2633-IV).

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Суд встановив, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує надання послуг із постачання тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно реєстру нарахувань та оплат за абонентом за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нарахована заборгованість у розмірі 34207, 15 гривень.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково в межах строків позовної давності, обрахованих з урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що згідно наявного у матеріалах справи реєстру нарахувань та оплат становить 20671,00 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію – задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1823,79 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029) заборгованість за теплову енергію у розмірі 20671,00 гривень (двадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1823,79 гривень (одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 79 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складений 12.02.2025.

Суддя                                                         Юлія ЧОРНУХА