12.07.2011

                                                 № 2-а-6824/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011 року                                                                                   Ленінський районний  суд  м. Вінниці

в складі:  головуючого судді Федчишен С.А.,   

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС м. Вінниці Шевчука Олександра Петровича  про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що інспектор УДАІ м. Вінниці Шевчук О.П. постановою серії АВ1 № 001907 від 12.03.2011 року в справі про адміністративне правопорушення притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 127 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Вважаючи постанову такою, що винесена з порушеннями вимог чинного законодавства, позивач вказуючи на відсутність події зазначеного інспектором адміністративного правопорушення, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд скасувати зазначену постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та не заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови серії АВ1 № 001907 від 12.03.2011 р. про адміністративне правопорушення, складеної інспектором ДПС м. Вінниці Шевчуком О.П., 13.03.2011 року ОСОБА_1 перейшов проїжджу частину у невстановленому для цього місці, чим порушив п. 4.14. ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 127 КУпАП, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Частиною 1 статті 127 КУпАП передбачена відповідальність, крім іншого, за перехід пішоходами проїжджої частини у невстановлених для цього місцях.

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до додатку №1 до Правил дорожнього руху України не поширюється дія знаків 3.1-3.8, 3.11 –на транспортні засоби, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у позначеній зоні, а також на транспортні засоби, що належать громадянам, які проживають або працюють в цій зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в’їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї за найкоротшим маршрутом.

З доводів викладених позивачем в позові та наданих в судовому засіданні поясненнях, вбачається, 16.05.2011 року ОСОБА_1 звернувшись до ВДВС Ленінського району Вінницького МУЮ, дізнався що щодо нього було винесене постанову інспектором ДПС м. Вінниці про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України та накладення штрафу в сумі 51 гривень. Також в постанові не зазначено жодних доказів порушення ПДР України, що було підставою для оскарження постанови.

Оскільки про порушення своїх прав, існування оскаржуваної постанови позивач дізнався таким чином, постанова є незаконною нічим не підтвердженою а тому підлягає оскарженню. Строк звернення до  суду не пропущений, оскільки про існування постанови ОСОБА_1 дізнався лише 16.05.2011 року.

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»звернуто увагу на те, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та застосувати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

        Враховуючи наявність спору щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення суд зважає на те, що при винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується Кодексом адміністративного судочинства, відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду ні заперечень по суті пред’явлених позовних вимог ні доказів в обґрунтування наявності події зазначеного в протоколі та оскаржувані постанові адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи пояснення вповідача, щодо відсутності події вказаного правопорушення і зважаючи на те, що правомірність винесення оскаржуваного рішення законодавець покладає саме на суб’єкта владних повноважень та приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду достовірних доказів в підтвердження дійсності події вказаного адміністративного правопорушення, суд приходить до переконання, що позовна вимога про скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню.

Крім того, не надавши суду своїх пояснень та заперечень відповідач не довів правомірність своїх дій, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.  

Враховуючи наведене та керуючись ст. 11, ч.2 ст.71, ст.ст. 86, 158 - 163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 001907 від 12.03.2011 року інспектора ДПС м. Вінниці Шевчука Олександра Петровича  про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 127 КУпАП та застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

         Постанова суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/          

Копія вірна.                     

Суддя:

Секретар: