Справа № 22ц-11183/2007р.                                          Головуючий

Категорія-21(1)                                                                1-й инстанції- Бондар Я.М.

Доповідач- Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2007 року червня 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області

в складі: головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Братіщевої Л.А.,  Карнаух В.В. при секретарі - Бадалян Н.О.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,  представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Кривому Розі цивільну справу по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м.  Кривого Рогу від 23 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі Дніпропетровської області про зобов'язання виплатити одноразову допомогу та відшкодування моральної шкоди,  завданої отриманням професійного захворювання на виробництві,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Саксаганського районного суду м.  Кривого Рогу від 23 січня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі Дніпропетровської області про зобов'язання виплатити одноразову допомогу та відшкодування моральної шкоди,  завданої отриманням професійного захворювання на виробництві (надалі - Відділення Фонду).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і задоволення позовних вимог посилаючись на те,  що суд не з'ясував предмет судового розгляду і допустив неповноту судового слідства; допустив не правильне застосування закону.

Крім того,  висновки суду є помилковими і суперечать Закону України  ст.  ст.  2,  21,  28,  34 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань,  що призвели до втрати працездатності",   ст. 2, 3, 5, 6, 9 Закону України «Про охорону праці»,  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вірно встановив обставини по справі,  дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального і процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог у зв'язку з тим,  що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань,  що призвели втрату працездатності» вступив в дію з 01 квітня 2001 року.

Згідно роз'яснень п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року,  з подальшими змінами,  «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди»,  оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами,  введеними в дію в різні строки,  суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються,  чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин,  коли набув чинності законодавчий акт,  який визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках і коли були вчинені дії,  якими заподіяна шкода.

Із матеріалів справи вбачається,  що позивач працював з 1987р. по 1991р. монтажником КСУ-2 тресту «Укрметалургремонт». В наслідок нещасного випадку,  який стався з ним у 1991 році,  висновком МСЕК від 24.12.1991р. визнано інвалідом 2 групи з втратою професійної працездатності в розмірі 70%. При переогляді висновком МСЕК від 21, 09.2005р. встановлено 65% втрати професійної працездатності і 2 група інвалідності.

КСУ-2 тресту «Укрметалургремонт» наказом №182 від 22.11.1991 року призначило позивачу,  відшкодування шкоди в сумі 128 крб. 44коп.3 розрахунку середньої заробітної плати 354 крб. 92 коп. (а.с19).

Таким чином,  на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності,  первинного огляду і встановлення стійкої втрати професійної працездатності,  відшкодування моральної шкоди було передбачено п.П «Правил...» відшкодування власником підприємства,  установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,  заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,  пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків,  затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з подальшими змінами і доповненнями,  відповідно до якого,  моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати у вигляді одноразової грошової виплати,  розмір якої визначається рішенням суду і не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат,  а відшкодування одноразової допомоги відповідно Закону України «Про охорону праці» покладено на роботодавця.

За таких обставин,  колегія суддів вважає,  що суд ухвалив рішення,  яке відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства,  і не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м.  Кривого Рогу від 23 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.