Справа № 22ц-10847/2007р. Головуючий
Категорія -21 (3) 1-й инстанції- Грищенко Н.М.
Доповідач- Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області
в складі: головуючого судді - Михайлів Л.В.
судців - Братіщевої Л.А., Карнаух В.В. при секретарі - Бадалян Н.О.
за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
08 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про стягнення моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності.
В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що працював в ВАТ «Центральний збагачувальний комбінат» у шкідливих умовах праці.
В результаті тривалої роботи у шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання.
Висновком ВТЕК від 19.12.2001р. йому первинно встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15% по пиловому бронхіту 1 ст. , емфіземі легенів 1-2 ст. ДН 1-2 ст. При огляді 12.12.2005р. висновком МСЕК йому встановлено 40% втрати професійної працездатності і 3 група інвалідності.
Постановою Відділення Фонду йому призначено щомісячні страхові виплати в та одноразова допомога.
Позивач просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь моральну шкоду в розмірі 70000грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2006 року його позов до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди задоволено частково. З відділення фонду на користь позивача стягнуто 20000грн., в іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. При вирішенні даного спору суд не врахував, що відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" всі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК і на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд не надав належної оцінки; судом не з'ясовані всі обставини справи; рішення є необгрунтованим, оскільки не наведені мотиви, з яких суд виходив при визначенні суми - 20000грн. у відшкодування моральної Шкоди; судом не враховано тримісячний термін позовної давності щодо вимог про відшкодування моральної шкоди згідно ст. 233 КЗпП України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами і доповненнями.
Крім того, судом не взято до уваги положення ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік», що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006рік»з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини З ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач тривалий час працював в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 19.12.2001р. позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. При повторному медичному переогляді висновком МСЕК від 12.12.05р. позивачу змінено відсоток втрати професійної працездатності до 40% і встановлена 3 група інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з профзахворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше
встановлена висновком МСЕК від 19.12.2001р., тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно керувався ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін, судом не враховано 3-місячний термін позовної давності - є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідача викладені* в апеляційній скарзі про незаконність в задоволенні позову, невідповідність висновків суду обставинам по справі, є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки висновків суду і незгоди з ними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставинам по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при визначенні розміру спричиненої позивачу з боку відповідача моральної шкоди врахував, що вперше позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності, суд не врахував фізичні і моральні страждання позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем профзахворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 20000грн. до 12000 (дванадцять тисяч)грн.
В іншій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2006р. змінити, зменшити розмір моральної шкоди до 12000грн. (дванадцять тисяч грн.)
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.