Справа № 2-674/11

РІШЕННЯ

02 листопада 2011 року  Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі: головуючого: судді – Богдан М.В.

при секретарі         -  Коваленко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання недійсним договорів кредиту та іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», в якому просив: визнати кредитний Договір № 5497919 від 13.07.2007р., укладений між ПАТ „Укрсоцбанк” і ОСОБА_1 на споживчі цілі в іноземній валюті, правочином, недійсним з моменту його вчинення; застосувати наслідки недійсності право чину, який оформлений кредитним договором № 5497919 від 13.07.2007р. - визнати недійсним укладений між ПАТ „ПУМБ” і ОСОБА_1 Договір іпотеки № 5511087 від 13.07.2007р., згідно якому предметом іпотеки є нерухоме майно – квартира за адресою: Україна, АДРЕСА_1; зобов’язати ПАТ "ПУМБ" в особі Харківської філії зняти заборону відчуження предмету іпотеки: квартири за адресою: Україна, АДРЕСА_1, - що належить ОСОБА_1 на праві власності, та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек; застосувати до сторін недійсного правочину, який оформлений Кредитним договором № 5497919 від 13.07.2007р., двосторонню реституцію; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з кожної сторони: ПАТ „ПУМБ” у особі Харківської обласної філії до ОСОБА_1 в розмірі 214625,00 грн. та ОСОБА_1 до ПАТ „ПУМБ” у особі Харківської обласної філії в розмірі 51098,62 грн. визначити заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ „ПУМБ” у особі Харківської обласної філії у розмірі 163526,38 грн.; стягнути з ПАТ "ПУМБ" в особі Харківської обласної філії (61000, м. Харків, вул. Артема, 25) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 120,00 грн. і збитки, понесені для поновлення порушених відповідачем прав згідно наданим суду квитанціям.

          В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що укладений між ним і банком Кредитний договір вважає недійсним з підстав введення його в оману стосовно обставин, що мають істотне значення при прийнятті рішення щодо укладення вказаного правочину, а саме: сукупну вартість кредиту та покладення кредитних ризиків на позичальника при наданні кредиту у іноземній валюті.

Цю інформацію Банк зобов’язаний був надати позичальнику-споживачу у письмовій формі (під власний підпис) до укладення правочину, але Банк вказану інформацію позивачу не надав, що свідчить про порушення ним вимог закону і передбачених законом обов’язків щодо позичальника-споживача. Крім того, Відповідач не попередив позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором в інвалюті, тобто замовчував цей факт.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та вказала, що позивач був ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, про що він сам підтвердив своїм особистим підписом в анкеті-заяві на отримання кредиту. Крім того, позивачу була надана інформація про умови та сукупну вартість кредиту, що є додатком №2 до Кредитного договору та містить детальну інформацію про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

          Представник третьої особи в судове засідання не з*явилась, надала письмові пояснення з приводу позову ОСОБА_1 та просила слухати справу без її присутності.

          В своїх поясненнях представник третьої особи зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені законно, оскільки при укладанні договору іпотеки були порушені права дітей.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.

          Судом встановлено, що між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником всіх прав та зобов*язань якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір від 13.07.2007р.. Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов*язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 42500 дол. США, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов*язався використати його за цільовим призначенням, сплатити банку відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 13.07.2027р.

          З метою забезпечення виконання зобов*язань боржника перед банком за кредитним договором між ними був укладений договір іпотеки від 13.07.2007р., посвідчений приватним нотаріусом.

          В обґрунтування визнання кредитного договору недійсним з підстав введення позивача в оману стосовно обставин, що мають істотне значення при прийнятті рішення щодо укладання правочину, позивач посилається на ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якої перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов*язаний повідомити споживача у письмовій формі про сукупну вартість кредиту та покладання кредитних ризиків на позичальника при наданні кредиту у іноземній валюті, також детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, але банк зазначену інформацію не надав.

          Як вбачається з матеріалів справи, перед укладанням договору кредиту, ОСОБА_1 власноруч та представник банку підписали анкету-заяву на отримання кредиту для придбання нерухомості, де позивач був ознайомлений з  наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, про що він сам підтвердив своїм особистим підписом в анкеті-заяві на отримання кредиту. Крім того, позивачу була надана інформація про умови та сукупну вартість кредиту, що є додатком №2 до Кредитного договору та містить детальну інформацію про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

          Тому, неможливо погодитись з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 не отримав інформацію від банку перед укладанням договору щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, можливості виникнення курсових коливань і валютного ризику.

          Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

          Твердження ОСОБА_1 про те, що він розраховував на стабільний курс долара США до національної валюти не засновані на законі виходячи з наступного.

          Згідно до ст. 36 ЗУ «Про національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

          Відповідно до ч.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні курси встановлюються національним банком України за погодженням з КМУ. Поряд з цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Наведене свідчить про те, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

          Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов*язки щодо погашення цього кредиту, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане. Тому, ОСОБА_1 повинен був передбачати та враховувати підвищення валютного ризику за вказаним кредитним договором.

          Крім того, при зверненні позивача до банку із заявою на отримання кредиту, ОСОБА_1 сам обрав та власноруч зазначив валюту кредиту – долар США, при можливості отримати зазначену суму у гривневому еквіваленті.

          Не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що за спірним кредитним договором жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції.

          Судом встановлено, що Національним банком України ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» було надано банківську ліцензію № 8 від 02.10.2006р., якою передбачено право на виконання банківських операцій. Визначених ст. 47 ЗУ «про банки та банківську діяльність», в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл №8-1 від 02.10.2006р., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були надані правонаступнику ЗАТ  «Перший Український Міжнародний банк» - ПАТ«Перший Український Міжнародний банк».

          Суд також не приймає до уваги ствердження позивача ОСОБА_1 про те, що при укладанні договору кредиту та іпотеки були порушені права дітей, оскільки були укладені без дозволу органу опіки та піклування виходячи з наступного.

          Договір іпотеки було укладено 13.07.2007р. та на момент укладання договору іпотеки в квартирі ніхто не був зареєстрований, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» № 1541 від 05.07.2007р.. Малолітні діти ОСОБА_1 постійно проживають у квартирі лише з 07.11.2007р..

          Крім того, при укладанні договору іпотеки, особисто ОСОБА_1 було надано банку гарантії того, що прав користування квартирою у малолітніх та неповнолітніх дітей немає, що підтверджується письмовою заявою, підписаною ОСОБА_1 у присутності нотаріуса при посвідченні договору іпотеки.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

           Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 524, 526,533, 652, 1055 ЦК України, ст. 36 ЗУ «Про національний банк України», ЗУ «Про банки та банківську діяльність»,

В И Р І Ш И В :

           В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання недійсним договорів кредиту та іпотеки - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:М. В. Богдан