Справа №  2-484/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 року        Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                        - Корягіна В.О.

при секретарі                                                  - Коваленко Т.О.

за участю відповідача                              - ОСОБА_1

представника відповідача                              - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ПАТ комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення, -

  ВСТАНОВИВ :

В зв`язку зі складністю цивільної справи суд вважає за можливе проголосити вступну та резолютивну частину рішення, а складання повного тексту рішення відкласти до 24 жовтня 2011 року.

Керуючись ст. 209 ч.3 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

Справа № 2-484/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2011 р. Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого  судді                                        - Корягіна В.О.

при секретарі                                                  - Коваленко Т.О.

за участю відповідача                              - ОСОБА_1

представника відповідача                              - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ПАТ комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.08.2005 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PVT0GK00000107 про надання строкового кредиту у сумі 147500 грн., у порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00%  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.08.2010 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та процентів. Згідно ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 27.04.2011 року має заборгованість –148808,30 грн. В забезпечення зобов’язань за кредитним договором 30.08.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: будинок житловою площею 47,3 кв. м. та земельна ділянка загальною площею 88,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв’язку з чим просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок житловою площею 47,3 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 88,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у буд. АДРЕСА_1. та стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати - 120 грн. та 1496,58 грн.

Відповідач надав суду заперечення відповідно до змісту, якого позов визнає частково, а саме шляхом надання можливості продати ПАТ КБ «ПриватБанк»будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 за 148808,30 грн. Посилаючись на те, що позивачем по деяким вимогам пропущені строки позовної давності, а саме в частині стягнення пені за період з 13.10.2005 р. по 27.04.2011 р. в сумі 39069,73 грн. Крім того, позивач в односторонньому порядку 01.02.2008 р. без згоди відповідача в порушення кредитного договору змінив відсоткову ставку з 21% до 27,24 %. Також ним не було отримано листа позивача від 09.04.2011 р. направленого на іншу адресу та індексом м. Павлограда. В той же час в позові про його виселення позивач зазначає вірну адресу його мешкання. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідачем 11.08.2011 р. та 17.08.2011 р. були направлені листи про згоду продати предмет іпотеки ОСОБА_3 за 148808,30 грн. шляхом перерахування суми на вказаний позивачем рахунок, однак позивач не надав жодної відповіді в порушення ст. 38 зазначеного закону.

В судове засідання представник позивача, діючий згідно довіреності, не з’явився, але надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на наведені в позові обставини, а також суду надав письмові пояснення, посилаючись на те, що банк підняв відсоткову ставку 01.02.2008 р. відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору та ст.ст. 212,632 ЦК України, про що повідомив відповідача листом від 25.12.2008 р. Крім того, банк не згоден продати предмет іпотеки за 148808,30 грн. ОСОБА_3, оскільки станом на 04.10.2011 р. заборгованість складає 178480 грн. та позивач вибрав саме судовий порядок вирішення спору, що є його правом. Оскільки відповідач не виконав договір, тому банк правомірно нараховує пеню та строки позовної давності не сплинули.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги, зазначені позивачем, не визнав, однак вважав можливим продати договір іпотеки за 148808,30 грн. ОСОБА_3, посилаючись на свої заперечення. Крім того, суду пояснив, що йому на праві власності не належить земельна ділянка площею 88,8 кв. м. на якій збудований будинок, оскільки він ще не оформив її в держкомзему та не отримав витяг з кадастрового реєстру. Жодних листів про підвищення відсоткової ставки та про те, що позивач буде звертатися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки він не отримував.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги, зазначені позивачем, не визнав, однак вважав можливим продати договір іпотеки за 148808,30 грн. ОСОБА_3 , посилаючись на свої заперечення. Крім того, суду пояснив, що відповідачу на праві власності не належить земельна ділянка площею 88,8 кв. м., на якій збудований будинок, оскільки він ще не оформив її в держкомзему та не отримав витяг з кадастрового реєстру. Стягнення звернення на земельну ділянку буде порушувати чинне законодавство та земельне законодавство, оскільки відповідачу оспорювана земельна ділянка не належить на праві власності, а належить ОСОБА_4 відповідно до п. 6 договору про іпотеку. Звернення стягнення на будинок без звернення стягнення на земельну ділянку, на якій збудований оспорюваний будинок не можливо. На даний час відповідачем лише укладений договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволення позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 30.08.2005 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PVT0GK00000107 про надання строкового кредиту у сумі 147500 грн., у порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00%  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.08.2010 року, що підтверджується копією договору (а.с. 13-14). Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов'язався надати відповідачеві кредит у сумі 147500 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору Позичальник зобов'язався отримати кредит, використовувати його за цільовим призначенням і повернути Кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки встановлені Кредитним договором.

Відповідно до пунктів 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. кредитного договору відповідач зобов'язувався після отримання кредиту, сплачувати основну суму кредиту, відсотки за використання кредитних коштів та сплачувати комісії та інші платежі, які виникають в процесі обслуговування кредиту за цим Договором відповідно до умов цього договору. Проте відповідач на порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашав кредит та відсотки за користування коштами, комісії та інші платежі, які виникають в процесі обслуговування кредиту, не сплачував. Таким чином відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, п. 1.1,2.2. Договору і виникла заборгованість перед Банком, загальна сума якої станом на 27.04.2011 р. становить 148808,30 грн., з них: заборгованість за кредитом 49367,51 грн., заборгованість за відсотками 58912,43 грн., заборгованість з комісії 3349,62 грн., заборгованість з пені 37178,74 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором Кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом та інші зобов’язання відповідно до цього договору.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не повертає кредит позивачу в строки, визначені в п. 1.1. Договору, а також не сплачує відсотки за користування кредитом, таким чином виникла заборгованість перед позивачем, загальна сума якої станом на 27.04.2011 р. становить 148808,30 грн. Дана заборгованість до даного часу не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с. 8-9).

В порядку забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором № PVT0GK00000107, 30.08.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: будинок житловою площею 47,3 кв. м. та земельна ділянка загальною площею 88,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до п. 6 зазначеного договору належать на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 22.02.2002 р., зареєстровано Тернівською державною нотаріальною конторою 22.02.2002 р. за №17-187/221, державного акту на право власності на земельну ділянку ДП №016326, зареєстрованого в книзі записів за №010401100085 Тернівським міським відділом земельних ресурсів, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер запису 2218, в книзі 17-187, реєстраційний номер 11814261, номер витягу 8134676 від 23.08.2005 р., яка продала її ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченому державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори 29.08.2005 р. за №3312,3314 та дала йому згоду на іпотеку. У п. 9 даного договору закріплено, що сторони визначили вартість нерухомого майна у сумі 200000 грн.(а.с. 15-16).

Згідно договору №1104-5 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 30.08.2011 р. ОСОБА_1 уклав договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка розташована: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 15.1,15.7 даного договору заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами. З метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані; у разі порушення заставодавцем зобов’язань за цим договором; звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань за кредитним договором у випадках, передбачених даним договором.

Згідно п. 26 зазначеного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотеко держатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до п.п. 23,24 даного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 21 зазначеного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених договором відповідно до закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 15.11 даного договору доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість позичальника за кредитним договором у разі порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Згідно ст. ст. 526, 610 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання визнаються його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першої статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

            Згідно положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов’язання та /або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк.  У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

               Відповідно до вимог ст. 33,35 зазначеного Закону позивачем 09.04.2011 р. було направлено письмову вимогу про усунення порушення за кредитним договором та повернення кредиту в повному обсязі у тридцятиденний строк з дня отримання  цієї вимоги. На підтвердження пояснень надав копію реєстру-претензії, де зазначено, що відповідачу на адресу: 51400, м. Тернівка, вул. Перемоги, 15-б/41 направлено листа.   

               Жодних доказів, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1. отримав вказану письмову вимогу до подачі позовної заяви, в матеріалах справи не має, а також позивач не надав їх після направлення йому заперечення відповідача, де відповідач зазначає, що даний лист він не отримував.

                Вказані обставини свідчать про порушення позивачем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.    

               Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

              Крім того, позивачем не було дотримано порядку, передбаченого ч.2 ч 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку», а саме щодо направлення письмової вимоги іпотекодавцю та всім мешканцям житлового будинку щодо добровільного звільнення приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги.

Порядок виселення мешканців з  квартири,  яка є  предметом   іпотеки  визначений  ст.  40  Закону  України  «Про  іпотеку», відповідно до  якої   після  прийняття  рішення   про звернення  стягнення   на    передані  в  іпотеку   житловий  будинок    чи  житлове  приміщення   всі   мешканці   зобов’язані   на  письмову   вимоги   іпотекодержателя  або    нового  власника   добровільно  звільнити   житловий  будинок   або  житлове  приміщення    протягом  одного  місяця   з дня  отримання  цієї  вимоги.  Якщо  мешканці  не  звільнять   житловий  будинок   або  житлове приміщення  у  встановлений  або    інший   погоджений   сторонами  строк  добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі  рішення  суду.

Відповідно до роз’яснень Верховного суду України, викладених ним  в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин - недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки , але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч.1,6 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий  будинок,  будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється  право  власності, право користування  земельною ділянкою,  на  якій розташовані ці об'єкти. До особи,  яка набула право власності на жилий будинок,  будівлю або споруду,  розміщені на  земельній  ділянці,  що  перебуває  у  власності  іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною  умовою  договору,  який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є  кадастровий номер  земельної  ділянки,  право  на  яку  переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права  власності на  жилий будинок,  будівлю або споруду,  що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки,  здійснюється після  виділення цієї частини  в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право   власності   на   земельну   ділянку  посвідчується державним актом,  крім випадків,  визначених частиною другою  цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель  приватної  власності без   зміни   її   меж,   цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою  угодою  щодо  відчуження земельної ділянки,  укладеною  в  порядку,  встановленому  законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою. Право    постійного користування   земельною ділянкою посвідчується державним актом  на  право  постійного  користування земельною ділянкою. У разі  зміни  співвласника  або набуття   права   спільної власності  на  земельну  ділянку  орган,  який  здійснює  державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх  обмежень,  також вносить зміни  до  державного  акта  на  право  власності  на  землю  щодо співвласників земельної ділянки. Відчуження частини земельної ділянки  з  виділенням  її  в окрему  земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта,  що посвідчує право власності на сформовану  нову земельну ділянку.

Відповідно до  ч.1 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку»предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Правочин щодо нерухомого майна, згідно ст. 210, ч.4 ст. 334 ЦК України, є вчиненим з моменту державної реєстрації і право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 10 ЦПК України,   цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання  доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України,обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З урахуванням зазначеного, виходячи з викладеного, приймаючи до уваги те, що  з матеріалів   справи   вбачається, що  письмові  вимоги,  передбачені  ст. ст.  35, 40  Закону України  «Про   іпотеку»Банком відповідачу, який є і  боржником  і іпотекодавцем, не  направлялися, а також з урахуванням того, що відповідач оспорює підвищення відсоткової ставки, вказуючи, що йому не направлявся лист про підвищення відсоткової ставки, не визнає суму заборгованості, оскільки позивачем пропущені строки позовної давності стосовно стягнення пені та на даний час відповідачем належним чином не оформлено право власності на оспорювану земельну ділянку, на якій збудований оспорюваний будинок, оскільки ним не отриманий державний акт на землю, вважаю, що в задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення слід відмовити,  оскільки   такий  позов  заявлено  передчасно. У зв’язку з чим відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню і судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 1050, 1052 ЦК України, ст. ст. 33,35,39,40  Закону  України  «Про  іпотеку», ст. 120,125,126 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд  шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий