УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 травня 2007р.                                                                                        м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Краснощокової Н.С. ,  Шевченко В.Ю.,  Осипчук О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2004р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2004 року,

встановила:

У листопаді 2003р. ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на гараж,  посилаючись на те,  що у 1955р. її батько ОСОБА_3.,  який проживав в кв.АДРЕСА_1,  у садибі цього будинку збудував гараж для автомобіля,  який згідно рішення №406 від 07.10.1955р. виконкому Сталінської райради депутатів трудящих м. Києва переобладнав відповідно до проекту.

12 грудня 1962р. управління будинками №407 житлового управління виконкому Радянської районної ради депутатів трудящих м. Києва уклало із ОСОБА_3. безстроковий договір оренди земельної ділянки під забудованим гаражем для стоянки автомобіля площею 14, 06 кв м з щомісячною оплатою 1руб41коп. 15 липня 1982р. її батько помер. Його спадкоємцями за законом першої черги є діти: вона та її сестра ОСОБА_2. Вона фактично прийняла спадщину,  однак оформити своє спадкове право на гараж не має можливості,  оскільки її батько- забудовник гаражу за своє життя правовстановлюючий документ на даний гараж не оформив. Тому просила визнати право власності на збудований гараж за її батьком та в порядку спадкування за нею.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2004р.,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2004 року,

Справа № 33ц-370кс-07                                    Категорія 19

Головуючий у першій  інстанції Кухалейшвілі Ю.Л. Суддя-доповідач Шевченко В.Ю.

в позові ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  підстави для обов'язкового скасування судового рішення,  передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України,  відсутні

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене,   колегія  суддів вважає  за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336, 337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2004р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2004 року,  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.