ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/825/25 Справа № 214/4857/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі

судді доповідача  ОСОБА_2 ,

суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового

засідання  ОСОБА_5

прокурора  ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого  ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 лютого 2025 року включно, без визначення застави -

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволено, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 лютого 2025 року включно без визначення застави.

В обґрунтування рішення суд 1-ї інстанції зазначив що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який є особливо тяжким злочином та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.  Вважає, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.

Доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року відносно ОСОБА_8 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 . Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, а обвинувачення носить формальний характер.

Зазначає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Наголошує, що що одна лише тяжкість імовірного покарання не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою.

Звертає увагу, що прокурором не доведено, а судом не враховано,що обвинувачений самостійно прибув на підконтрольну Україні територію, достовірно знаючи, що його підозрюють у державній зраді, для зустрічі із представниками правоохоронних органів та передання їм відомостей про дислокацію окупаційних військ в м. Херсон. Обвинувачений маючи реальну можливість виїхати із тимчасово окупованого м. Херсон через територію анексованого Криму до третьої країни, самостійно прийшов до тимчасового місця дислокації управління СБУ в Херсонській області, отримав повідомлення про підозру та самостійно з`явився до Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг, де йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Звертає увагу, що ОСОБА_8 співпрацював зі слідством, логічно та послідовно пояснював свої дії, та повністю спростував обґрунтованість повідомлення про підозру та зазначив, що був вимушений вчиняти певні дії. Пред`явлене обвинувачення ОСОБА_8 не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, а тому підозра та обвинувачення є необґрунтованими і незаконними.

Звертає увагу, що щодо незаконних дій стосовно ОСОБА_8 внесені відомості в ЄРДР за ч.ч. 1,2 ст.146-1 КК України та ч. 2 ст.365 КК України.

Захисник зазначає, що за час розгляду кримінального провадження судом були досліджені матеріали кримінального провадження у кількості дев`яти томів, допитано свідка обвинувачення, а саме співробітник СБУ. Інші свідки сторони обвинувачення прокурором не забезпечені, у зв`язку з чим протягом 2,5 роки сторона захисту та протягом 1,7 років суд не має можливості допитати свідків обвинувачення, вказуючи, що вони перебувають на непідконтрольній території. Показання свідків, які стали одним із основних доказів, як під час обрання запобіжного заходу, так і при його продовженні, суду не були представлені.

Вказує, що суд першої інстанції надаючи оцінку ризику, що ОСОБА_8 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду шляхом перетину державного кордону України не взяв до уваги про відсутність у ОСОБА_8 можливості скористатися паспортами для виїзду за кордон, оскільки вони вилучені 20.04.2022 року, заборону перетину кордону, як депутату міської ради, а також, у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом з носінням електронного засобу контролю та покладенням певних обов`язків, відсутність можливості перетину кордону. З урахуванням встановлених обставин, вважає ризик переховування вкрай низьким, та який, на його думку, може бути нівельований шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Вказує, що обвинувачений є загальновідомою особою в м. Херсон, має авторитет серед депутатів, міської ради, виключно позитивно характеризується, є підприємцем та меценатом, має міцні соціальні зв`язки, родину в якій утримує та виховує шістьох дітей, перед окупацією міста сховав зброю ЗСУ, яку повернув після деокупації міста, переховував військовослужбовців ЗСУ.

Стверджує, що прокурором та судом першої інстанції при обґрунтуванні питання про продовження строку тримання під вартою покладено тяжкість можливого покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним.

Наголошує, що прокурор помилково вважає, що діючий Кримінально процесуальний кодекс України не дозволяє застосувавати до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченому ст. 111 КК України, будь – якого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою понад два роки п`ять місяців та вказаний строк є тривалим, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України суттєво зменшився чи взагалі перестав існувати та подальше перебування обвинуваченого під вартою суперечить вимогам п. 3 ст. 5 ЄКПЛ, зокрема як наголошено у рішенні ЄСПЛ «Штепа проти України» .

Вважає, що судом першої інстанції були допущенні істотні порушення норм процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення.

Наголошує, що ні прокурором, ні судом не доведено, що інші, менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

До початку розгляду справи на електронну адресу суду від захисника ОСОБА_7 надійшло доповнення до апеляційної скарги,. В якому зазначає, що Жовтневий район м. Кривого Рогу було перейменовано на Покровський район. В той же час, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу не ліквідовано та не реорганізовано і він продовжує своє незаконне функціонування, пов`язане зі своєю злочинною діяльністю у вигляді публічного використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, здійснює свої повноваження у незаконний спосіб та постановляє завідомо неправосудні рішення.

Захисник посилаючись на Закон України «Про засудження комуністичної та націонал – соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», зазначає, що судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу діють у незаконний спосіб, продовжують вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-1 КК України та приймати завідомо неправосудні рішення.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив його апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених у ній.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін.

Висновки суду:

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄДРД за № 22022230000000168 від 06.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволено, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 лютого 2025 року включно, без визначення застави.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів встановила, що судом 1-ї інстанції, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд 1-ї інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, та на цей час продовжують існувати ризики того, що він може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину. Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, місцевий суд взяв до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Надаючи оцінку наявним ризикам, тим обставинам, що на теперішній час триває збройна агресія з боку російської федерації та воєнний стан в Україні, вказане ускладнює контроль за виконанням більш м`якого запобіжного заходу, а й відповідно надає можливість для переховування від суду, враховуючи специфіку інкримінованого злочину, ОСОБА_8 може повернутися до співпраці з представниками країни-агресора, а тому беззаперечно існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до відповідних дій, які перешкоджатимуть подальшому судовому розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом перетину державного кордону України. Вказаний ризик підтверджується наявністю у обвинуваченого подвійного громадянства, користуючись правами громадян інших держав обвинувачений може намагатись уникнути відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у обвинуваченого на утриманні є більше трьох неповнолітніх дітей, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, яка дає обвинуваченому право на виїзд за кордон в умовах воєнного стану.

Також колегія суддів бере до уваги, що на даний час на території України триває збройна агресія з боку російської федерації, також на всій території України введено військовий стан, що значно ускладнює контроль виконання обвинуваченим іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд 1-ї інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого йому злочину, ставлення ОСОБА_8 до скоєного.

Колегія суддів вважає, що наявність заявлених ризиків доведена, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

Враховуючи сукупність даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання його винним, колегія суддів вважає цілком ймовірними ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, що є достатньою підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Разом з цим, колегія суддів не вбачає надмірної тривалості судового розгляду та необґрунтованого перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення з сукупністю його особи та ризиками встановленими судом першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на причини тривалого розгляду вказаного кримінального провадження в суді 1 –ї інстанції, однією з яких є розгляд судом чисельних клопотань сторони захисту та обвинуваечного.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невизначення альтернативного виду запобіжного заходу – застави, оскільки згідно з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, не є предметом дослідження даної апеляційної скарги, оцінку буде наданно судом 1-ї інстанції в нарадчій кімнаті при ухвалені остаточного рішення відповідно до вимог ст. 368 КПК України, за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів під час судового розгляду, тому апеляційні доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що той факт, що обвинувачений є загальновідомою особою в м. Херсон, має авторитет серед депутатів міської ради та мешканців, виключно позитивно характеризується. Разом з тим, вказані характеристики особи не виключають ризиків зазначених стороною обвинувачення та відповідно не є підставою для обрання біль м`якого запобіжного заходу.

Судом 1-ї інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону було розглянуто і альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , які передбачені ст.176 КПК України, та надано обґрунтований висновок, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням та встановлені в ухвалі суду 1-ї інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого чи вчинення іншого кримінального правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення обвинуваченим цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.

На твердження сторони захисту, щодо незаконної діяльності Жовтневого районного суду м. Криого Рогу Дніпропетроської області, колегія суддів зазначає, що вищезазначений суд функціонує на підставі  Указу Президента від 22 січня 1996 року № 76/96 «Про затвердження мережі та кількісного складу суддів районних (міських) судів України», яким затверджено мережу та кількісний склад суддів районних (міських) судів України, п.3, абзаца 1 п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Враховуючи вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що доводи захисника є необґрунтованими, оскільки Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснює свої повноваження на законних підставах.

Обвинуваченим та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_8 під вартою. Отже, судом вірно враховано вимоги ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його стан здоров?я та відомості, які характеризують особу обвинуваченого.

З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 лютого 2025 року включно, – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: