ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/403/25 Справа № 193/1811/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року                                                                м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                                 ОСОБА_2 ,

суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора                                         ОСОБА_6 ,

захисника адвоката                                 ОСОБА_7 ,

підозрюваної                                          ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року за клопотанням ст. слідчого СВ відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення передбаченого, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишено без задоволення.

Застосовано до підозрюваної  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю строком на 60 днів, тобто до 04 квітня 2025 року, заборонивши їй, за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду, зареєстроване місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покладено на підозрювану ОСОБА_8 додаткові процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України та зобов`язано: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; 3) не наближатися та не спілкуватися з потерпілою ОСОБА_11 ; 4) утримуватись від жодних спілкувань з свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших свідків; 5) носити електронний засіб контролю.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що будь-яких доказів на підтвердження неналежного виховання та утримання підозрюваною своїх дітей, матеріали клопотання не містять. Крім того, за даними електронного документообігу суду, до Софіївського районного суду за увесь час не надходило жодних адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_8 до відповідальності за неналежне виховання чи утримання нею цих дітей.

Встановлено, що діти мешкають наразі разом з матір`ю – підозрюваною ОСОБА_8 , але за іншою адресою – у домоволодінні сестри підозрюваної -  ОСОБА_19 по АДРЕСА_2 . Як пояснила сама підозрювана, вона з дітьми проживає там лише тимчасово, оскільки після проведеного обшуку працівниками поліції за місцем її проживання та вилучення багато речей у будинку необхідно все прибрати, також запевнила, що вона алкогольні напої не вживає більше тижня, пообіцяла більше не зловживати спиртним і на першу вимогу завжди з`являтиметься до слідчого, прокурора чи суду.

Крім того, чоловік підозрюваної, проходить військову службу у лавах ЗСУ, тому повернутися додому найближчим часом не зможе, у зв`язку з чим взяття під варту підозрюваної повністю позбавить батьківського піклування її двох неповнолітніх дітей, серед яких дівчинці лише 6 років.

Із вказаним рішенням слідчого судді не погодився прокурор ОСОБА_6 та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі останній просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що при вирішення питання щодо застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчим суддею належним чином не враховані вимоги діючого КПК України щодо наявності ризиків та встановлення обставин під час розгляду клопотання слідчого.

Наголошує, що слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчинені корисливого тяжкого злочину, що вказує на підвищену суспільну небезпечність. Крім того, вказаним злочином спричинені матеріальні збитки потерпілій та з урахуванням можливого суворого покарання, в разі визнання ОСОБА_8 винною, остання може здійснити вплив на потерпілу, яка перебуває у тяжкому фізичному стані через хворобу, крім того ОСОБА_8 може впливати на свідків з метою зміни їх показань на її користь.

Зазначає, що є підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватись задля уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин та відбуття призначеного покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, захисника адвоката ОСОБА_7 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, підозрювану ОСОБА_8 , яка просила залишити їй запобіжний захід у виді домашнього арешту, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України.

У рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що не пізніше травня місяця 2024 року, вона під час догляду за потерпілою ОСОБА_11 шляхом шахрайства, з метою викрадення з неї грошових коштів, запропонувала останній передати їй на зберігання безконтактну банківську картку емітовану АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , на яку потерпілій надходить державна грошова допомога за загибель її рідного сина, військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для того, щоб ОСОБА_8 купувала продукти харчування, ліки та інші речі, які потрібні для потерпілої ОСОБА_11 , у зв`язку із малорухливістю та хворобою останньої, на що потерпіла погодилась та передала їй свою згадану банківську картку.

Тобто, ОСОБА_8 , розуміючи, що вищевказана банківська картка є офіційним документом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, діючи умисно, з корисливого мотиву, заволоділа вказаною безконтактною банківською карткою шляхом шахрайства та в подальшому, розпорядившись нею на власний розсуд. При цьому привласнивши банківську картку ОСОБА_8 позбавила ОСОБА_11 можливості використовувати зазначену банківську картку за призначенням.

Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у привласненні офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 357 КК України.

У подальшому, після незаконного заволодіння вказаною банківською карткою потерпілої ОСОБА_11 , розуміючи, що на вказаній банківській картці є суттєві грошові кошти, які являються державною допомогою за загибель під час виконання бойових завдань сина потерпілої, військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_20 , знаючи пін-код від даної карти та що вона є безконтактною,  ОСОБА_8  діючи таємно, умисно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, за період часу з червня 2024 року по вересень 2024 року вчинила 60 епізодів крадіжок грошових коштів на загальну суму 1 170 000 грн., шляхом зняття готівки з цієї банківської картки з банкоматів та з кас магазинів, розташованих у селищі Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, а також міст Дніпра, Кривого Рогу і Києва.

Таким чином,   ОСОБА_8 також підозрюється у вчиненні 60 епізодів злочинів, передбачених ч. 4 ст. ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинених повторно, в умовах воєнного стану.

Зібрані органами досудового розслідування докази на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях , що підтверджується доданими до клопотання: протоколами допитів потерпілої ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; протоколами тимчасових доступів АТ КБ «ПриватБанк», АТ КБ «Ощадбанк» із фото фіксацією; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками в магазинах «Аврора», «Жук», «Кібернетика», «Інструмент», «Анді», відділення «Нова Пошта»; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 .

Підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повідомлено 31 січня 2025 року ОСОБА_8 , яка у порядку ст. 208 КПК України не затримувалася.

03.02.2025 до Софіївського районного суду надійшло клопотання ст. слідчого ВП №9 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене з керівником Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_27 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041580000191 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Клопотання слідча обґрунтувала тим, що достатньо ризиків для вирішення питання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснила, що підозрювана веде антисоціальний, розгульний спосіб життя, постійно зловживає алкогольними напоями, на теперішній час будь-яких доходів вона не має, ніде не працює, має двох неповнолітніх дітей, але ними не опікується, тому цих дітей передано до рідної тітки, а щодо ОСОБА_8 незабаром вирішуватиметься питання про позбавлення її батьківських прав. Також зазначила, що найближчим часом ОСОБА_8 буде повідомлено додаткову підозру у вчиненні нею ще близько 100 епізодів заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму біля 2 млн. грн., які вона скоїла шляхом викрадення або/чи шахрайства.

Слідчим суддею встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків і порядку, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_8 не заперечила своєї причетності щодо розкрадання грошових коштів з банківської карки ОСОБА_11 , яку вона їй добровільно передала на зберігання, заперечувала проти обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснила, що вона не має намірів переховуватися від слідства та суду, про вказане кримінальне провадження їй відомо більше 3-х місяців, але вона від слідства увесь цей час не переховувалася. Крім того, наголосила, що вона більше тижня вже не вживає алкогольні напої, і тимчасово проживає разом зі своїми дітьми у своєї рідної сестри. Має власний будинок по АДРЕСА_1 , де вона постійно проживає та зареєстрована разом з чоловіком та дітьми. Дійсно вона ніде не працює та не навчається, проте її чоловік проходить військову службу в лавах ЗСУ і щомісяця пересилає їй кошти у сумі від 15 до 20 тис. грн. на утримання її та дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що у відповідності до ст. 183 КПК України, до особи яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, існування ризику, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду доводиться, зокрема тяжкістю покарання, що їй загрожує у разі визнання винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено лише покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до восьми років.

Існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу ОСОБА_11 у цьому кримінальному провадженні, доводиться тим, що ОСОБА_8 вже здійснила вплив на потерпілу задля своїх корисливих цілей, крім того потерпіла зазначила, що ОСОБА_8 телефонувала їй і просила забрати з поліції заяву про вчинення злочинів, цей факт не заперечувала і сама підозрювана під час розгляду цього клопотання у суді, також одні з ключових свідків ОСОБА_12 , що є її двоюрідною сестрою та свідок ОСОБА_13 , який надавав послуги підозрюваній з перевезення, тривалий час отримували від ОСОБА_8 різні подарунки, які були придбані нею за рахунок банківської картки потерпілої ОСОБА_11 . Отже, ОСОБА_8 може здійснити вплив на вказаних осіб, задля надання ними показань н її користь задля уникнення останньої від кримінальної відповідальності.

Як встановлено слідчим суддею, за викрадені кошти підозрювана ОСОБА_8 купувала багато цінного майна, зокрема дороговартісних мобільних телефонів, таких як марки «Apple Iphone», золотих прикрас у ювелірних магазинах, побутової техніки, тощо, певну частину яких вона здала у ломбард, дарувала рідним та друзям, проте частина яких так і не повернута ні під час добровільної видачі потерпілими та свідками, ні під час проведеними у них обшуками.

Колегія суддів зауважує, що підозрювана може знати про місце знаходження чужого майна та перебуваючи на волі знищити його, переховати або користуватися ним, тим самим продовжити вчиняти злочин, а тому існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є наявний.

Разом з цим, висновок слідчого судді, що прокурором не підтверджено вагомими аргументами та доказами недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 для запобігання ризикам, є хибним.

Обираючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя належним чином не врахував особу підозрюваної та наявність ризиків, які були встановлені в ході судового розгляду та виправдовують застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, слідчим суддею та судом апеляційної інстанції встановлено, що чоловік ОСОБА_8 наразі проходить службу у лавах Збройних Сил України для надання відсічі збройної агресії РФ; підозрювана має постійне зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , цей будинок належить її чоловіку; за місцем проживання характеризується посередньо; має на утриманні двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітню доньку ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких утримує здебільшого за рахунок заробітної плати чоловіка – військовослужбовця; раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася; добровільно передала слідчим частину майна, здобутого злочинним шляхом, слідчий суддя дійшов висновку.

Разом з цим, посилання слідчого судді, що під час розгляду цього клопотання  ОСОБА_8  щиро жалкувала про скоєне не є вагомою підставою для пом`якшення способу забезпечення кримінального провадження, оскільки остання віддала частину майна лише після її викриття, про місце знаходження іншої частини майна або грошей не повідомила, не намагалась відшкодувати шкоду потерпілій.

При цьому, посилання слідчого судді, що будучи обізнаною ОСОБА_8 , з жовтня 2024 року про порушення цього кримінального провадження, жодних дій, спрямованих на переховування від слідства не вчиняла, не є вагомими, оскільки підозра ОСОБА_8 вручена 31 січня 2025 року, тобто про обізнаність правоохоронних органів в її причетності, остання дізналась в зазначений період та жодні обов`язки на неї покладені не були.

Наявність у підозрюваної двох дітей, не може бути безумовним фактором для застосування щодо неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки наявність на утриманні малолітніх дітей, не було для ОСОБА_8 стримуючим фактором для ймовірного вчинення тяжкого, умисного, корисливого кримінального правопорушення, щодо особи, яка сама потребує допомоги. Більш того, викрадені кошти, остання витратила не на утримання дітей та як сама зазначила, що їх утримає чоловік, який перебуває у лавах ЗСУ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_8 зловживає спиртними напоями, посередньо характеризується, що також може вказувати на її неналежне виконання батьківських обов`язків. Отже, наявність у неї двох малолітніх дітей, за наявності обгрунтованої підозри та доведеності заявлених ризиків, враховуючи особу останньої, не може слугувати підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до ОСОБА_29 буде недостатнім.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги прокурора про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких вона підозрюється, велику кількість епізодів та значний розмір спричиненої матеріальної шкоди потерпілій, колегія суддів вважає за необхідне визначити ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, що близький до розміру завданої шкоди, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на неї відповідні обов`язки.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою, в якому перебуватиме ОСОБА_8 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

Разом з цим, згідно ч. 9 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв`язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов`язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

З огляду на те, що в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що на утриманні підозрюваної ОСОБА_8 перебувають неповнолітній сина ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітня донька ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у зв`язку із застосуванням щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, діти залишиться без батьківського піклування, оскільки батько перебуває в лавах ЗСУ, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати прокурора та орган опіки та піклування за місцем проживання дитини виконати вимоги ч. 9 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419, 422 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційну скаргу прокурора Сфіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Софіївський районний суд Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року про застосування до підозрюваної  ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю – скасувати та ухвалити нову.

Клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 березня 2025 року.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Встановити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить — 242 240 гривень.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної, обвинуваченої та її явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов`язків, в межах строку досудового розслідування, до 31 березня 2025 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання нею покладених на неї цією ухвалою обов`язків, застава звертається у дохід держави.

Зобов`язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування неповнолітнього ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , про факт залишення дітей без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування останніх.

Органу опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування неповнолітнього ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишеної без батьківського піклування, інформувати прокурора, суд про місце проживання (перебування) дітей. Після отримання такої інформації, прокурору невідкладно повідомити підозрювану про місце проживання (перебування) її дітей.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді