Справа № 346/6629/24

Провадження № 2/346/625/25

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

19 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді                                  Яремин М.П.

       з участю: секретаря                                             Хмельницької І.Л.

       представника позивача                                 ОСОБА_1

       відповідача                                                   ОСОБА_2

       представника відповідача адвоката                Голіней Л.Д.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

                                               встановив:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.03.2024 року з нього на користь відповідача присуджено аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку ( доходу ) до досягнення дитиною повноліття. В зв`язку з тим, що в даний час його матеріальне становище та стан здоров`я не дозволяють йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі, змушений звернутись до суду з даною позовною заявою. Зазначає, що він є військовослужбовцем та брав безпосередню участь у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, однак, через проблеми зі здоров`ям повернувся до цивільного життя та не отримує достатнього грошового забезпечення. Крім того, він переніс операцію на серці, йому встановлено діагноз – ішемічна кардіоміпатія, стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, гіпертонічна хвороба, та станом на сьогоднішній день проходить курс лікування, що потребує значних коштів. Тому позивач просить зменшити присуджений розмір аліментів до 1/8 частки від усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

31.12.2024 року представник відповідача, адвокат Голіней Л.Д. через систему “ Електронний суд ” подала відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач просить зменшити розмір аліментів, враховуючи зміни стану його здоров`я, а саме факт перенесення операції. Водночас, стан здоров`я відповідача теж погіршився, у зв`язку з чим їй встановлено ІІ групу інвалідності з 01.11.2024 року, без переогляду, та вона не зможе забезпечувати дитину самостійно, Розмір аліментів, який просить визначити позивач, є мізерним та таким, що не допоможе забезпечити дитині належний та достатній рівень проживання. Мінімальний рекомендований розмір аліментів у 2024 році для дітей віком від 6 до 18 років становив 3 196 грн., а позивачем заявлено вимогу про зменшення розміру аліментів до 1/8 частки його доходу, що враховуючи його непрацездатність та відсутність доходу, не відповідатиме вимогам СК України та не врахує найкращі інтереси дитини. Аліменти в такому випадку становитимуть приблизно 1 500 грн., що є меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, зважаючи на наявність проблем зі здоров`ям позивача та звільненням з військової служби. Інформацією щодо розміру доходу відповідача, а також оскарження ним (перегляду заочного рішення суду) щодо стягнення аліментів представник не володіє.

Відповідач в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки участі у вихованні та спілкуванні з дитиною він не приймає, вважає, що розмір аліментів має бути більшим.

Представник відповідача, адвокат Голіней Л.Д. також заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачу нещодавно встановлено інвалідність без переогляду, водночас, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка встановлена до 2026 року, потреба в професійній реабілітації у нього відсутня; рішення про зміну способу стягнення аліментів не переглядалось.

Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, враховує наступне.

       Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області в справі №346/7113/23 на виконання рішення цього суду від 12.03.2024 року, присуджено змінити вид та розмір стягуваних з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , які призначені рішенням Коломийського міськрайонного суду по справі №346/3115/18, з твердої грошової суми у розмірі 1 600 грн. на аліменти у часті від доходу, зокрема у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття ( а.с. 7).

       У відповідності до даних копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 1874 від 07.08.2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_5 в період з 20.12.2023 року по 05.04.2024 року, з 22.04.2024 року по 13.06.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Новолександрівка, м. Оріхів, Запорізької області (а.с. 6 ).

        Стороною позивача також долучено до матеріалів справи копію посвідчення позивача як учасника бойових дій ( а.с. 4).

       Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № 2153/1, виданого 16.08.2024 року регіональною військово-лікарською комісією вбачається, що позивач має ряд захворювань, пов`язних з проходженням військової служби, в зв`язку з якими останній проходив лікування та обстеження у закладах охорони здоров`я, зокрема КНП “ ОМЦССЗ ” ЗОР з 05.04.2024 року по 22.04.2024 року, у ДУ «НІССХ імені М.М. Амосова» з 14.06.2024 року по 04.07.2024 року, у НВМКЦ “ ГВКГ ” з 04.07.2024 року по 22.07.2024 року, у ВМКЦ ЗР з 22.07.2024 року; його визнано непридатним до військової служби. Перебування позивача на лікуванні у вказаних закладах також стверджується виписками із медичних карт стаціонарного хворого ( а.с. 8-12 ).

       Судом також встановлено, що згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №067588 від 25.11.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, без переогляду (а.с. 42 ).

        Згідно з даними відповіді №1131126 від 19.02.2025 року щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходів та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, сума доходу ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2024 року по 1 квартал 2025 року ( з січня 2024 року по жовтень 2024 року (виплати військовослужбовцям)) становила: в січні – 13 930,89 грн., у лютому – 50 586,30 грн., у березні – 50 586,30 грн., у квітні – 88 973,40 грн., у травні – 41 586,30 грн. та 60,05 грн., у червні – 71 172,60 грн., у липні – 33 586,30 грн., у серпні – 20 720,03 грн., у вересні – 30 808,06 грн., у жовтні – 12 302, 18 грн. та 116 019, 77 грн. ( а.с. 55-57 ).

       У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

       Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що йому складно щомісячно сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, оскільки погіршився стан його здоров`я у зв`язку з чим змінився його матеріальний стан.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищенаведеного, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема, зміни його майнового стану (погіршення) чи сімейного стану, або ж погіршення стану здоров`я, як і наявності інших обставин, що унеможливлюють чи утруднюють сплату аліментів в зазначеному розмірі. Так, позивачем, надано до суду докази безпосередньої участі у заходах забезпечення оборони України, отримання ним травми (04.07.2014 року), не пов`язаної з проходженням служби, та захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, встановлення відповідних діагнозів та рекомендацій щодо відповідного лікування. Жодних належних доказів щодо несення ним будь-яких витрат у зв`язку з встановленим діагнозом, як і розміру отримуваних ним доходів позивачем не надано. Проходження ним відповідних обстежень у лікаря, перебування на стаціонарному лікуванні та наявність рекомендацій щодо обмеження лише важких фізичних навантажень, самі по собі не є підставами для зменшення розміру аліментів за відсутності доказів зміни його майнового стану як платника аліментів. Водночас, з відповіді про джерела доходів та суми доходів вбачається, що позивач впродовж десяти місяців 2024 року щомісячно без виключень отримував значні доходи, а отже, він має можливість сплачувати аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі, який відповідає вимогам розумності та справедливості. При цьому, суд враховує, що стан здоров`я відповідача з часу постановлення вищевказаного рішення суду щодо встановленого розміру аліментів погіршився, зокрема, їй встановлено ІІ групу інвалідності без переогляду.

Крім того, при вирішенні даного спору, суд в першу чергу враховує найкращі інтереси дитини, чи буде відповідати розмір аліментів рівню життя, необхідного для нормального фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини, а також спроможність батьків сплачувати аліменти, а відтак, вважає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 12.03.2024 року, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому слід зазначити, що питання щодо визначення розміру частки аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін визначалось попереднім рішенням суду з урахуванням найкращих інтересів дитини, а також не наданням позивачем як її батьком доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти у заявленому її матір`ю розмірі.

На підставі ст.ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України та, керуючись ст.ст. 12, 76-78, 80, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

                                                       У Х В А Л И В:

           в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

                Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

              Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

                 Найменування сторін:

               Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

       Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.