Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/97/25

Провадження № 2-о/542/41/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року         селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2025 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якій заявниця просила встановити факт, що в свідоцтві про право на спадщину за законом від 12.12.2007, яке посвідчене державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Корнєвим В.В., зареєстроване в реєстрі № 2-1984 на ім`я спадкоємиці ОСОБА_1 , в написанні правовстановлюючого документа вказано державний акт на право приватної власності на землю ПЛ № 000707 видано Новосанжарською селищною радою Полтавської області 27 березня 2001 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 410, вважати «державний акт на право приватної власності на землю ПЛ № 000707 видано Новосанжарською селищною радою Полтавської області 29 грудня 2004 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86».

Ухвалою Новосанжарського районного суду від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , вирішено розглядати цивільну справу в порядку окремого провадження (а.с. 30).

20 лютого 2025 року заявниця подала до суду заяву, якою уточнила свої вимоги та просила суд встановити факт, що земельна ділянка площею 0,0060 га за адресою: АДРЕСА_1 , отримана ОСОБА_1 у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2007 року, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою 29 грудня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 86 (а.с. 37).

В обґрунтування вимог заявницею вказано, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом вона отримала у власність після померлого чоловіка ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0060 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим в свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року виявлені неточності (помилки) в зазначенні державного акта, на підставі якого спадкодавець ОСОБА_2 отримав у власність вказану земельну ділянку, а саме: вказано державний акт серії ПЛ № 000707, виданий 27 березня 2001 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 410, замість вірного – державного акта серії ПЛ № 000707, виданого 29 грудня 2004 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 86.

Вказані помилки перешкоджають заявниці зареєструвати своє право власності на земельну ділянку.

Звернувшись до Полтавського обласного державного нотаріального архіву із заявою про виправлення помилок у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, заявниця отримала відповідь від 14 січня 2025 року, що допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, яким вчинив нотаріальну дію. Оскільки інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акта, внести виправлення в свідоцтво не можливо.

Так як такі обставини позбавляють її можливості оформити своє право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту.

Заявниця в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 33-35).

20 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, в якій підтримала уточнені вимоги та просила їх задовольнити (а.с. 38).

Представник заінтересованої особи – Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради – в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 32). Про причини неявки уповноваженого представника Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради не повідомлено, клопотань про відкладення судового засідання не надходило, пояснень щодо викладених у заяві вимог не надано.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області Корнєвим В.В. 12 грудня 2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-1984, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 приватизовану земельну ділянку площею 0,0060 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою Новосанжарського району Полтавської області 27 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 410 (а.с. 5).

Поряд з цим, як вбачається з державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ № 000707, такий державний акт виданий був Новосанжарською селищною радою Новосанжарського району Полтавської області 29 грудня 2004 року, і зареєстрований він в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 86.

Отже, в свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, реєстровий № 2-1984, наявні помилки з інформації про державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, на підставі якого спадкодавець набув у власність земельну ділянку площею 0,0060 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Звернувшись до Полтавського обласного державного нотаріального архіву із заявою про виправлення помилок у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, заявниця отримала відповідь від 14 січня 20025 року № 100/01-15, що допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, яким вчинив нотаріальну дію. Інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акта. Вказано, що для вирішення цього питання необхідно звернутись до судових органів (а.с. 9).

Відповідно до рішення Новосанжарської селищної ради «Про затвердження Переліку уточнених назв площ, вулиць, провулків, проїздів та тупика в смт Нові Санжари Полтавської області» від 28 серпня 2017 року № 14 вулиця «Комсомольська» в смт Нові Санжари має нову назву «Каштанова» (а.с. 10-11).

Оскільки помилки, які допущені у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, реєстровий № 2-1984, відносно інформації про державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, позбавляють заявницю можливості зареєструвати її право власності на успадковану земельну ділянку, вона звернулась до суду з відповідною заявою.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року у справі № 15-рп/2004 зазначив, що «верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».

Також, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження, окрім випадків коли заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З досліджених документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 приватизовану земельну ділянку площею 0,0060 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ПЛ № 000707.

Поряд з цим, нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області Корнєвим В.В. 12 грудня 2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-1984, відповідно до якого, вказано, що зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою Новосанжарського району Полтавської області 27 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 410.

Але як вбачається з державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, такий державний акт виданий був Новосанжарською селищною радою Новосанжарського району Полтавської області 29 грудня 2004 року, і зареєстрований він в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 86.

Отже, нотаріус в свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, реєстровий № 2-1984, допустив помилки щодо інформації про державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, на підставі якого спадкодавець набув у власність земельну ділянку площею 0,0060 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0060 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою Новосанжарського району Полтавської області 29 грудня 2004 року, і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 86.

З огляду на це, зважаючи на відсутність можливості іншим чином усунути вказані недоліки, з метою захисту прав заявниці, суд вважає за необхідне встановити той факт, що земельна ділянка площею 0,0060 га за адресою: АДРЕСА_1 , отримана ОСОБА_1 у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2007 року, реєстровий № 2-1984, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою 29 грудня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 86.

Встановлення факту, про який просить заявниця, необхідний їй для реалізації її права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що факт, який просить встановити заявниця, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, діючим законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, воно не пов`язано з наступним вирішенням спору про право і встановити його іншим шляхом неможливо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 04382553, вул. Центральна, буд. 23, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область), про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що земельна ділянка площею 0,0060 га за адресою: АДРЕСА_1 , отримана ОСОБА_1 у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2007 року, реєстровий № 2-1984, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 000707, виданого Новосанжарською селищною радою 29 грудня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 86.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04382553, вул. Центральна, буд. 23, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2025 року.

Суддя                 О.О. Шарова-Айдаєва