Справа № 2-а-4270/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

01.08.2011 р.  Гайсинський районний суд Вінницької області у складі судді Саблук С.А., розглянувши у скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

встановив:

15.07.2011 р. до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивачка як проживаюча на території зони посиленого радіоекологічного контролю постраждала від Чорнобильської катастрофи особа четвертої категорії, непрацююча пенсіонерка отримує пенсію по втраті годувальника, на утриманні двоє дітей, відповідно до статті 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) має право на одержання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на кожну дитину з 15.01.2011 р. і до дня припинення права на неї, таке підвищення за проживання на території зони посиленого контролю їй взагалі не виплачується, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати їй доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбачену ст. 39 Закону з розміру, встановленого ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (одна мінімальна заробітна плата), зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії по втраті годувальника за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на кожну дитину з розміру, встановленого ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», за шість місяців до дня звернення до суду та щомісячно виплачувати їй доплату до пенсії, передбачену ст. 39 Закону в розмірі однієї мінімальної зарплати, - із встановлених чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної заробітної плати, - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права.

          Відповідач письмово просив у позові відмовити через не призначення позивачці даної доплати до пенсії.

          З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає за необхідне позов задовольнити повністю з таких міркувань.

          Доведено, що позивачка є непрацююча пенсіонерка, зареєстрована і постійно проживає в с.Кункі Гайсинського району Вінницької області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року додаток № 1 п.4 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, має право відповідно до ст. 39 Закону на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної зарплати на кожну дитину, така доплата відповідачем їй у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі Постанова Уряду), хоча за Законом обмежена бути не може, а повинна бути ним позивачці в передбаченому Законом розмірі нарахована і щомісячно виплачувана до дня припинення права на неї.

          Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

          - ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам – учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

          - ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

          - ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

          - практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

          - ст. 39 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якою, непрацюючі пенсіонери, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, мають право щомісячно на підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

          - ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно з якою мінімальний розмір заробітної плати в 2011 році встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні;

          - додатком № 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року, згідно з якою, місце проживання позивачка віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю;

          - Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з яким, положення пунктів 24-34,41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом 1, додаткової пенсій та доплати, передбаченої Законом 2 громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано неконституційними;

          - ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

          - ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи особи з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

          Оскільки, позивачці як непрацюючій пенсіонерці, постійно проживаючій в зоні посиленого радіоекологічного контролю Законом передбачено підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на кожну дитину, яке обмежене або скасоване бути не може і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право вимоги, відповідачем таке підвищення у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (5,20 грн. на кожну дитину), в тому числі через чинність Постанови Уряду наміру виконувати Закон відповідач не має, - то задля захисту конвенційного і законного права позивачки на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на кожну дитину з, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміру, за період з 15.01.2011 р. по 15.07.2011 р. - з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату їй такого підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону – одна мінімальна заробітна плата із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної заробітної плати - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє позивачку необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

          Заперечення та чинність Постанови Уряду, яку, а не Закон, виконує відповідач як урядовий орган, підтверджують також тривалість, сталість, невизначений строк його протиправної бездіяльності, і саме ці її ознаки, конкретна практика Європейського Суду з прав людини та приписи ч. 3 ст. 162 КАС України визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, зобов'язанням відповідача одноразово усунути порушення права і щомісячно до дня припинення не допускати його порушення шляхом виконання Закону, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачці підвищення до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з визначеного чинним законодавством на період виконання цієї постанови її розміру.

          Заперечення відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону та Постанові Уряду спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом  передбачених ч.1 ст.2 КАС України завдань, та ч. 4 ст. 9 КАС України щодо обов'язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили.

          При цьому суд зауважує, що ця постанова не суперечить п. 4 Прикінцевих положень чинного з 19.06.2011 р. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», оскільки порушення права позивачки відбулося до дня набрання ним чинності, а питання про час припинення його(її) права вирішує відповідач згідно з чинним законодавством.

          Судові витрати залишаються за позивачкою через відсутність вимог про стягнення їх з відповідача Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

          Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

- копією паспорту НОМЕР_1, з якого видно, що ОСОБА_1 проживає в с.Кунка Гайсинського району Вінницької області, - зоні посиленого радіологічного контролю (а.с. 3);

          - посвідченням серії НОМЕР_2, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до  постраждалих від Чорнобильської катастрофи осіб четвертої категорії (а.с. 4);

          - посвідченням серії НОМЕР_3, з якого видно, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФ у Гайсинському районі та отримує пенсію по втраті годувальника (а.с. 4);

          - довідкою УПФ України у Гайсинському районі, з якої видно, що ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку позовної давності підвищення до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю виплачувалась і виплачується в неповному обсязі у розмірі 5,20 грн. на кожну дитину (а.с. 5).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовільнити повністю.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати,  перерахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на кожну дитину з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік», в межах встановленого законом шестимісячного строку позовної давності, - з 15.01.2011 р. по день припинення права, - з урахуванням проведених виплат.

          Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя