Сп          Справа № 2-а-6991/11  

                                                                                   ПОСТАНОВА

                                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня  2011 Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя  Донецької області Соловйов О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради (далі за текстом УПСЗН Жовтневого району)  про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, як особі, прирівняній до учаснику війни,-       

                                                                                В С Т А Н О В И В:

               15 вересня 2011 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, як особі, прирівняній до учаснику війни у розмірі  трьох мінімальних пенсій за віком. Просила визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати їй, як особі, прирівняній до учаснику війни щорічної разової  грошової допомоги до 5-го травня  відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; зобов'язати УПСЗН Жовтневого району м. Маріуполя  нарахувати та виплатити позивачці, як особі, прирівняній до учаснику війни щорічну разову грошову допомогу  відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в розмірі трьох мінімальних пенсій  за віком за 2011 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії  за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму  для осіб, що втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має статус особи, прирівняній до учаснику війни, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя як пенсіонер, та в Управлінні праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Маріуполя як учасник війни, що підтверджується посвідченням ветерана війни. Частиною 4 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не  одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач вказані положення Закону не виконує, сплачує позивачці грошову допомогу в значно меншому обсязі.  ОСОБА_2  не згодна із такими діями відповідача з наступних підстав. Законом України від 25 грудня 1998 року N 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 01 січня 1999, статтю 15 було доповнено частиною четвертою, відповідно до якої  щорічно до 5-го травня членам сімей , зазначеним у п. 1 ст. 10 даного Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів  війни, які  не одружились вдруге,  виплачується разова  грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) учасників бойових дій, учасників війни,  визнаних за життя інвалідами  від загального захворювання, трудового каліцтва  та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога  виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Законом України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень. Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007  від 09.07.2007 вказані положення Закону України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними. Тобто, з 09.07.2007 року дію статті 15 в редакції Закону від 25 грудня 1998 року відновлено. В подальшому будь-які зміни  до ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносились, отже вважає, що в 2011 році відповідач повинен був сплачувати позивачці щорічну разову грошову допомогу  в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, тоді як фактично їй було сплачено зазначену допомогу у розмірі 245 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до письмових заперечень УПСЗН Жовтневого району м. Маріуполя просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 наступних підстав.

          Позивачка є ветераном війни, членом сім'ї  загиблого військовослужбовця, отже має статус учасника війни. Відповідно до Закону України від 22.10.1993 року «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивачка має право  на пільги, які встановлено зазначеним законом, у тому числі й право на отримання  щорічної  разової допомоги, яку сплачується до 5-го травня  у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Зазначила, що доводи позивачки про те, що  щорічна  грошова допомога до 5-го травня  за 2011 рік  повинна бути їй сплачена  виходячи з розмірів  мінімальної пенсії за віком за зазначений рік суперечить діючому законодавству.

          Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідно до с. 3 ст. 28 цього Закону  мінімальний розмір пенсії  за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону. З огляду на вищенаведене, позивачем  неправильно  застосовані норми  матеріального права, а саме положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»для розрахунку щорічної грошової допомоги до 5-го травня, яку передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

У відповідності з ч.1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за рахунок управління праці та соціального захисту населення. Таким чином, розміри щорічної допомоги відповідної категорії громадян, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлюються Законом про державний бюджет на відповідний рік. Згідно із Конституцією України (стаття 95) виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на потреби всього суспільства, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно з Законом про державний бюджет на 2011 рік та постановою КМУ Україні від 04.04.2011 № 341 була встановлена ??сума грошової допомоги учасникам бойових дій у ??розмірі 245 грн., яку було сплачено позивачці.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Крім того, згідно зі статтею 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу і Закону «Про державний бюджет України». Згідно зі ст. 22 Бюджетного Кодексу України, УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів (тобто УПСЗН неправомірно виплатити більше, ніж встановлено в Законі про державний бюджет на поточний рік).Згідно зі ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України,розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють витрати тільки межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, прийняті без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися .

Зазначила, що проведення виплат щорічної допомоги до 5 травня в іншому розмірі можливе лише в разі законодавчого врегулювання цього питання і збільшення видаткової частини Державного бюджету, за рахунок якої будуть здійснюватися ці витрати.

У зв'язку із вищенаведеним вважає,  що при наявності  декількох законів, норми яких  по різному  регулюють  конкретну сферу   суспільних відносин  під час вирішення спору  про ці відносини, необхідно  застосовувати  положення закону з урахуванням  дії закону у часі по принципу  пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Здійснення виплат  до 5 травня у інших розмірах  можливо лише у разі  законодавчого врегулювання цього питання та збільшення Державного бюджету, за рахунок якого будуть здійснюватись ці виплати.

З огляду на наведене вважає,  що вимоги позивачки про стягнення з УПСЗН Жовтневого району на її користь недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік  є необґрунтованими.

Враховуючи вимоги позивачки, письмові заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, прихожу до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2  задоволенню не підлягають. При цьому виходжу з наступних підстав.

Згідно із посвідченням Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2  має право на пільги  встановлені законодавством  України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, знаходиться на обліку в УПСЗН Жовтневого району м. Маріуполя.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.

Відповідно до  статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге  виплачується  разова грошова допомога у розмірі  трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб,зазначених у цій статті, належать:утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;батьки;один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до довідки від 13.09.2011 року ОСОБА_2 у 2011 році  було сплачено одноразову грошову допомогу  у розмірі 245 грн. як особі, прирівняній до учаснику війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідно до с. 3 ст. 28 цього Закону  мінімальний розмір пенсії  за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу і Закону «Про державний бюджет України». Згідно зі ст. 22 Бюджетного Кодексу України, УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів (тобто УПСЗН неправомірно виплатити більше, ніж встановлено в Законі про державний бюджет на поточний рік).

Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України,розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють витрати тільки межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, прийняті без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися .

Пунктом 1 статі 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Законом України «Про Державний бюджет  України на 2011 рік»надано право Кабінету Міністрів України у зазначені роки встановлювати розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Кабінетом Міністрів України на виконання Закону про державний бюджет на 2011 рік прийнято постанову № 341 від 04.04.2011 року, на підставі якої позивачці була сплачена одноразова грошова допомога до 5-го травня у повному розмірі.

Норми Закону України про Державний бюджет в 2011 році, який надає право КМУ встановлювати розміри соціальних виплат, не визнавалися неконституційними.

Із викладеного слідує, що разова грошова допомога до 5-го травня Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради позивачу була здійснена у розмірах, визначених відповідно до  діючого законодавства, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення даного позову.

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 95,152 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 17-19, 104-106, 159, 161, 162 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-

    ПОСТАНОВИВ:

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі Маріупольської міської ради  про визнання дій протиправними, зобов'язання сплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, як особі, прирівняній до учаснику війни - відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                          О.Л. Соловйов