26.08.2011

                                         Справа № 2а-216/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                 26.08.2011 року      Cуддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Бойко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про перерахунок та виплату суми одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності, -

ВСТАНОВИВ:

                         14.01.2011 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з 01.09.2004р. був інвалідом ІІІ групи, а з 19.10.2005 року став інвалідом ІІ групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.48 ч.1 та ч.2 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-XII він має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідом 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При цьому у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Таким чином, у зв'язку зі зміною інвалідності він має право на отримання різниці в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Однак позивач отримав зазначену одноразову компенсацію у значно менших розмірах, у зв’язку із чим, він звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок та виплату одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності. Управлінням праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради у задоволенні заяви позивача було відмовлено. У зв’язку з чим просив суд визнати дії відповідача незаконними  по невиплаті різниці у одноразових компенсаціях при  встановленні вищої групи інвалідності  та стягнути з відповідача не донараховану  суму одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності у розмірі 14845,20 грн., виходячи з норм ст. 48 ЗУ "Про  статус та соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

    Позивач в всудове засідання не з’явився, просив розглядати справу за його відсутністю.

     Від представника відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України. Розмір одноразової компенсації особам, що стали інвалідами 2 групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і складає 94,80 грн. Виплата компенсацій громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України.Відповідно до ст.95 ч.2 Конституції України,виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та відповідно до ст.23 цього кодексу   будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

                 Дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.     

      Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 23.09.2004 року (а.с.7), з 01.09.2004 року по 18.10.2005 рік був інвалідом ІІІ групи, з 19.10.2005р. є інвалідом ІІ групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідками МСЕК № 0087009 та №0016989(а.с.11-12), у зв’язку із чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      25.10.2010 року позивач звернувся до установи відповідача із заявою про виплату йому одноразової компенсації при встановлені вищої групи інвалідності, як інваліду ІІ групи постраждалому внаслідок  Чорнобильської катастрофи, оскільки вважає, що одноразова компенсація виплачувалась йому з порушення чинного законодавства.

      Письмовою відповіддю відповідача від 19.11.2010 року за № 09-6132, у задоволенні вимог позивача було відмовлено, керуючись постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлені конкретні розміри компенсації (а.с.9).

     Доводи представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

                        Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її.

             Відповідно до ч.1,2,7 статті 48 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-XII передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, … виплачується в таких розмірах: … інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат.  У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

                       Фактично позивачу сплачено  одноразову компенсацію у розмірі 94, 80 грн.

                       Крім того,  виходячи з моменту виплати позивачу різниці у компенсаціях при зміні інвалідності на більш вищу групу зазначена різниця повинна складати: 332 грн. х 15 =  4980 грн. –94,80 грн. =4885,20 грн. з урахуванням сплаченої фактично компенсації, недонарахована та не сплачена сума одноразової компенсації складає  4885,20 грн..

                      Зазначена заборгованість по виплаті одноразової  компенсації при зміні інвалідності на більш вищу групу підлягає виплаті Управлінням праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську  позивачу, як особі, що отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи.

                  Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

       Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

      Разом з тим, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду,
передбачений статтею 99 КАС України.

      Так, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Зазначена редакція ч. 2 ст. 99 КАС України набрала чинності з 30.07.2010 року, а оскільки до рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року справи щодо соціачьних виплат розглядались в порядку цивільного судочинства, то на них розповсюджувався передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, який сплив щодо зазначених вимог позивача, ще до 9 вересня 2010 року, тобто до переходу цих справ під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим позивач, звернувшись з позовом до суду 14 січня  2011 року, пропустив строк звернення до суду.

       В своєму позові позивач просить поновити строк звернення до суду та вказує, що він своєчасно не міг звернутися до суду у зв’язку з тим, що часто хворів, але позивач ніяких доказів про поважність причин пропущення строку до суду не надає.

         Також, як вбачається з матеріалів справи позивач про порушення своїх прав дізнався більш ніж за три роки до звернення до суду з цим позовом, оскільки про таке порушення він дізнався або повинен був дізнатися ще в момент виплати йому одноразової компенсації у неналежному розмірі, а не з повідомлення відповідача про відмову в перерахунку пенсії.

         Не підлягають застосуванню і положення ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»та статті 268 ЦК України, оскільки одноразова виплата, з приводу яких звернувся до суду позивач, не є відшкодуванням шкоди, завданої життю і здоров'ю особи в розумінні Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»та Цивільного Кодексу України.

        За таких обставин, на підставі вище викладеного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.                           

        Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99,100,102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю у повному обсязі.

            Апеляційна скарга може бути подана до Донецького апеляційного суду через Кам”янобрідський районний суд  м. Луганська. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

                                                                               Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                                                                                                           Н.В.Бойко

справа № 2а-216/11

УХВАЛА

26.08.2011 року                                                                                                          м. Луганськ

                         Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого           судді Бойко Н.В.

при секретаріБондаренко А.І.

розглянувши  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про перерахунок та виплату суми одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності , -

ВСТАНОВИВ:

          14.01.2011 року до суду надійшов  зазначений адміністративний позов.

          Ухвалами судді від 17.01.2011 року було відкрито провадження у справі та від 26.01.2011 р. призначено справу до судового розгляду.

          До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до ст. 122 КАС України у разі надходження від усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи, клопотання про розгляд справи без їхньої участі, справа розглядається у порядку письмового провадження відповідно до ст. 122 КАС України.

За таких обставин справу слід розглядати  у порядку письмового провадження.

          Керуючись ст. 122 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Розгляд адміністративної справи за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про перерахунок та виплату суми одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності провести в порядку письмового провадження.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    Н.В.Бойко