12.09.2011

справа № 2а-838/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12.09.2011 року          Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого           судді Пташкіної А.О.

при секретаріЄрьоменко Є.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська та про стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок неправильного перерахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України Кам’янобрідському районі м. Луганська. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу та більшого заробітку. Відповідачем проведено перерахування призначеної пенсії з врахуванням стажу роботи після отримання пенсії та заробітку за її заявою. Однак при перерахунку пенсії відповідачем був використаний показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік а не за 2010 рік, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, просить зобов'язати відповідача провести їй перерахунок та виплатити пенсію з 01.06.2011 р. із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2010 рік, що становить 1982,63 грн. і виплачувати її щомісячно з моменту винесення рішення суду.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Від нього на адресу суду надійшло заперечення проти позову, в якому він посилається на наступне. Позивачем безпідставно ототожнюється терміни "середня заробітна плата працівників, зайнятих в областях економіки України" та "показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу". Частина 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону. Аналіз норми абзацу 3 ч.4 ст.42 зазначеного Закону доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст.40 цього Закону. Тобто, правила ч. 1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід). Частина 1 статті 40 цього Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується. заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. Діючі Закони України та Постанови Кабінету Міністрів України проходять узгодження в Міністерстві юстиції на відповідність нормам статей Конституції про що вказано в преамбулі Законів. Прийняті та підписані Президентом України, Закони обов'язкові для виконання державними структурами, що призначають пенсії, зокрема Пенсійним фондом України та його регіональними управліннями. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає що у задоволені позову слід відмовити, з наступних підстав.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та має загальний стаж роботи 52 роки 3 місяці 18 днів.

16.05.2011 р. позивач, маючи 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, звернулася до Управління Пенсійного фонду України  в Кам’янобрідському районі м. Луганська з заявою провести перерахунок її пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відповідно до стажу роботи та заробітній платі.

В подальшому позивачка  не погоджуючись з проведеним перерахунком її пенсії, звернулася до Управління пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська з заявою від 27.07.2011 р. про роз’яснення підстав застосування  при проведення перерахунку пенсії середньої зарплати за 2007 року, що суперечить вимогам  ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також підпункту 3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.   

На своє звернення позивачка  28.07.2011 року отримала відповідь, з якої вбачається, що у зв’язку  з тим, що питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески законодавчо не врегульовано, перерахунки пенсій у 2010 році відповідно до підпункту третього пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

Як вбачається з матеріалів справи позивач розпорядження про перерахунок пенсії не оскаржував, у зв’язку із чим, суд вважає, що правові наслідки для позивача створюють  розпорядження, а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений позивачем предмет спору. Розпорядження у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.

Розпорядження про перерахунок та відмову в перерахунку пенсії позивач не оскаржив. Так, правові наслідки для позивача створюють  розпорядження, а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений позивачем предмет спору. Розпорядження у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Суд зазначає, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.  

Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача  витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого спеціаліста в галузі права, які надають правову допомогу за угодою несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Суд критично відноситься до документів, наданих позивачем на підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 400 гривень тому, що склад і розмір витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду слід надати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. У відповідності до «Інструкції про сплату юридичної допомоги, яка надається адвокатами громадянам, підприємствам, установам, організаціям або кооперативам» від 10.04.1991 року, яка є чинною по теперішній час плата за юридичну допомогу вноситься до каси або на поточний рахунок юридичної консультації (іншого об’єднання) у відділенні відповідного банку. Як вбачається із наданих документів,  квитанція № 5154 не містить даних про  прізвище, ім’я та по батькові особи, яка провела розрахунок.

За таких обставин, оскільки підстав для задоволення позовних вимог не має, слід відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

          Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105, 158-163 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська та про стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок неправильного перерахунку відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

                                                                      Постанова не набрала законної сили

          Суддя                                                                                           А.О.Пташкіна