№2-1046/2007   p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

12.07  .200 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.  при секретарі  Мельниченко І.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів справу за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючис на те,  що    1.10.2006 року відповідач позичив у нього у борг гроші в сумі 3000 грн., про що склав власноручно письмову розписку  .Вони домовились, що ОСОБА_2.  поверне борг до  7.10.2006 року, проте відповідач борг не повернув і відмовляється це зробити до даного часу. Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу та його судові витрати. В судовому засіданні позивач підтвердив наведене та свої вимоги.

Позивач не визнав позов, пояснив, що ніяких грошей йому позивач не позичав.Розписку він написав тому, що позивач та невідомий чоловік погрожували йому, під тиском.  Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив, що сторони 1.10.2006 року уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1. передав у власність ОСОБА_2. 3000 грн., про що свідчить розписка відповідача від 1.10.2006 року. Згідно розписки відповідач зобов'язувався повернути борг до 7.10.2006 року, проте гроші не повернув до даного часу.Умови укладення та форма договору позики відповідають вимогам  ст. . ст. 203, 1046, 1047 ЦК України.

У   відповідності   до    ст. . 1049   ЦК   України   позичальник   зобов'язаний   повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк, що визначений договір. Доводи відповідача про тиск та насильство  на нього з боку позивача, внаслідок чого він видав вказану розписку,  не підтверджується належними доказами.

У відповідності до  ст. .60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Свідок ОСОБА_3.  показала в судовому засіданні, що вона є дружиною відповідача.До них додому телефонував позивач та якийсь незнайомий, обіцяли „вивезти",  „перестріти" її чоловіка, якщо той не віддасть борг.Такі свідчення підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

У відповідності до  ст. . 1051 ч.2 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі ( ст. . 1047 ч.1 ЦК), рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того , що гроші або речі не були одержані позичальником.  Оскільки позовні вимоги підтверджуються належними доказами, а відповідач не надав суду належні докази , які б заперечували факт укладення договору позики, то позов підлягає задоволенню.

Згідно з  ст. .204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  На підставі наведеного та керуючись  ст. . ст. 60, 215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовільнити.

Стягнути  з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 3000 грн. та 30 ргн. судових витрат , а всього 3030 грн.

Стягнути з ОСОБА_2до місцевого бюджету судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення