Справа № 462/2552/24                                        Головуючий у 1 інстанції: Мруць І. М.

Провадження № 22-ц/811/2958/24                                Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               14 лютого 2025 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2024 року в справі за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

встановив:

У березні 2024 року акціонерне товариство (далі – АТ) «Перший український міжнародний банк» (скорочена назва – «ПУМБ») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2001610214601 від 16.06.2020 року у розмірі 79650 грн. 26 коп., яка станом на 01.02.2024 року складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43155 грн. 29 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 36494 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2020 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №2001610214601 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 17000 грн., який пізніше було збільшено до 43214 грн.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Пунктом 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що банк має право змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі, за умови інформування клієнта, шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого пункту 4.2.19 Розділу ІІ цього договору, клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яка зазначена в анкеті на отримання кредиту, однак, у встановлений строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Кредитною карткою відповідач користувалася і здійснювала платежі до 26.11.2022 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, проте, заборгованість за кредитним договором не погасила.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» 79650 грн. 26 коп. заборгованості за договором №2001610214601 від 16.06.2020 року.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» 2422 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Пащука А.І., просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову АТ «Перший український міжнародний банк» відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що розрахунок заборгованості не збігається з випискою по кредитній картці. Вважає, що фактично залишок боргу мав становити по тілу кредиту 18000 грн., із суми тіла мали б нараховуватись проценти і розмір таких мав би становити 5766 грн. 87 коп. Проте, із наданого розрахунку неможливо встановити, на яку суму боргу нараховувались проценти і різні періоди часу.

Зазначає, що згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, з урахуванням положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». В той же час, розрахунок заборгованості не є документом бухгалтерського обліку, а одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку або фінансової компанії).

Додає, що відповідачу всупереч п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не було надано чіткої та зрозумілої інформації про умови кредитування для здійснення свідомого вибору, а орієнтована річна процентна ставка встановлена з порушенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.02.2025 року, є дата складення повного судового рішення – 14.02.2025 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.06.2020 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 підписано заяву №2001610214601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаний особистим підписом відповідача.

Відповідно до даної заяви, на ім`я відповідача відкрито поточний рахунок у гривнях з випуском кредитної картки НОМЕР_1 , встановлено на поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 17000 грн., визначено платіжну дату 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту 12 місяців з продовженням на такий самий строк за відсутності заперечень. Також визначена стандартна процентна ставка 47,88%, загальна річна процентна ставка 47,88%.

16.06.2020 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого, сторони погодили суму кредиту – 17000 грн., строк кредиту – 12 місяців, з продовженням на той самий строк за відсутності заперечень сторін, річну процентну ставку у розмірі 47,88%, процентну ставку, за умови використання кредиту поза межами пільгового періоду, – 47,88%, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, – 62,0% річних.

Відповідно до долученої позивачем довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001610214601 від 16.06.2020 року, ОСОБА_1 16.06.2020 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 17000 грн., з подальшим його збільшенням до 50000 грн. 15.02.2022 року та зменшенням до 43214 грн. 03.03.2022 року.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.06.2020 року по 01.02.2024 року, долученої позивачем, встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості за договором.

Отже, позивач АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач, в свою чергу, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого, станом на 01.02.2024 року, у неї утворилась заборгованість у розмірі 79650 грн. 26 коп., яка складається з: 43155 грн. 29 коп. – заборгованість за кредитом; 36494 грн. 97 коп. – заборгованість по процентам.

Позивачем на адресу відповідачки було надіслано письмову вимогу (повідомлення) від 01.02.2024 року про наявну заборгованість в розмірі 79650 грн. 26 коп. та про добровільне виконання зобов`язань, однак, ця вимога залишена відповідачкою без реагування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі –  ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 ЦК України,  договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2020 року, окрім заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписала особисто і паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено усі умови отримання кредитних коштів. Зокрема: кредитний ліміт – 17000 грн., строк кредитування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією, реальна річна процентна ставка – 47,88%; порядок повернення кредиту: щомісячно не пізніше настання платіжної дати протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

Відповідно до довідки, виданої АТ «ПУМБ», кредитний ліміт за договором №2001610214601 було збільшено до 43214 грн.

За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту №2001610214601 від 16.06.2020 року. Зазначений договір недійсним не визнано, а, навпаки, частково виконувався відповідачкою.

Таким чином, за встановлених обставин справи на підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що підписуючи договір споживчого кредиту №2001610214601 від 16.06.2020 року, сторони між собою погодили усі істотні його умови, в тому числі і процентну ставку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ «ПУМБ», вбачається, що остання систематично використовувала грошові кошти з рахунку на оплату товарів та послуг та здійснювала часткове погашення кредиту.

Заборгованість за кредитним договором №2001610214601 від 16.06.2020 року становить у розмірі 79650 грн. 26 коп., яка складається з: 43155 грн. 29 коп. – заборгованість за кредитом; 36494 грн. 97 коп. – заборгованість за процентами.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у справі №278/2177/15-ц, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Відтак, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що із наданого стороною позивача розрахунку не можливо встановити, на яку суму боргу нараховувались проценти в різні періоди часу, спростовується наявним у матеріалах справи паспортом споживчого кредиту, підписаного власноручно ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідач не була позбавлена можливості звернутись до позивача за відповідним роз`ясненням щодо нарахування їй процентів.

Підписуючи паспорт споживчого кредиту, відповідач була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту; строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки. Окрім того, відповідач не заперечувала отримання нею кредитних коштів та користування такими протягом тривалого періоду часу.

Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц зробив висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким розрахунком самого відповідача.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов?язань за кредитним договором, у зв?язку з чим у неї виникла заборгованість за цим договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини, сторона відповідача суду не надала, хоча відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог АТ «ПУМБ».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 лютого 2025 року.

Головуючий                                                        С.М. Бойко

Судді:                                                                С.М. Копняк

                                                                       А.В. Ніткевич