Справа № 455/347/25

Провадження № 3/455/238/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2025 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., розглянувши матеріали справи, що надійшла з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи

за ч.2 ст.173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

20.02.2025 до Старосамбірського районного суду Львівської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8  КУпАП.

В судове засіданні 20.02.2025 року ОСОБА_1 з`явився. По суті нічого сказати не зміг, має проблеми із слухом, погано розуміє, що відбувається навколо.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №391921 від 25.01.2025, складеного інспектором СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Будзер А.А. зазначено, що 25.01.2025 о 14 год 20 хв ОСОБА_1 перебував в житловому будинку в АДРЕСА_1 чим порушив ТЗПСК серії АА№448136 від 23.01.2025, а саме заборону на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_2 .

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч.2 ст. 172-8 КУпАП відповідальність за вказаною нормою Закону настає за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Для притягнення особи до відповідальності за порушення заборон припису недостатньо наявності самого припису, але й доведення його змісту до особи щодо якої він винесений. І особа, достовірно знаючи про їх зміст, умисно його порушує.

Із змісту термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА№448136 від 23.01.2025, протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №391921 від 25.01.2025 вбачається, що текст припису викладений дрібним шрифтом. В матеріалах справи міститься пояснення потерпілої, які написані працівником уповноваженого підрозділу поліції з її слів з порушенням правил каліграфії. Враховуючи, що суддя безпосередньо в судовому засіданні встановила, що ОСОБА_1 має поганий слух і зір, то є обґрунтовані сумніви, що особа взагалі мала можливість адекватно сприйняти зміст заборон, розуміти їх суть, наслідки невиконання та що їх порушення є умисним.

Такі сумніви могли б розвіяти незалежні свідки, які б засвідчили факт доведення змісту приписів в доступний для зору та слуху ОСОБА_1 спосіб чи, наприклад, аудіо- чи відеозаписи цих подій. Більше того, враховуючи наявність в особи інвалідності ІІ групи, проблем із зоровим та слуховим сприйняттям інформації, саме участь сурдоперекладача чи іншого фахівця по роботі з особами з вадами слуху чи зору та захисника змогла б переконати суддю, що ОСОБА_1 розумів та усвідомлював встановлені йому заборони та умисно порушив їх.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Тому вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що в діях ОСОБА_1 був умисел на невиконання ТЗПСК серії АА№448136 від 23.01.2025. Тому виснує про недоведеність суб`єктивної сторони, і як наслідок відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що знову вказав Європейський суд з прав людини у справі «Гайдашевський проти України».

Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного так і міжнародного законодавства.

За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8  слід закрити на підставі п.1 ст.247КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.  247 п.1, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8  Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя  С.М. Івасенко