ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/887/25 Справа № 210/2680/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року        Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:

судді доповідача         ОСОБА_2 ,

суддів                         ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,

прокурора                 ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого         ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 лютого 2025 року включно, -

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою до 22 лютого 2025 року включно.

Доводи апеляційної скарги:

На зазначену ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу суду та застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт з носінням електронного браслету. Зазначив, що клопотання прокурора про продовжено строк тримання під вартою стосовно нього не відповідає фактичним обставинам справи. Жоден заявлений ризик не підтверджено доказами, а містить одні лише припущення.

Зауважує, що на протязі 2 років 7 місяців розгляд справи навіть не розпочався, а прокурором не представлено фактів впливу на свідків та інших учасників розгляду. Наполягає, що переховуватися від суду не буде, оскільки не вважає себе винним та має намір розібратися у всьому.

Звертає увагу, що у розшуку ніколи не перебував, має постійне місце проживання за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

Вважає, що судом порушено всі розумні строки для розгляду справи стосовно нього.

Позиції сторін в суді :

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, просив її задовольнити з підстав, наведених у ній.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого, ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін.

Висновки суду:

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 22 лютого 2025 року включно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, за ознаками напад з метою заволодіння чужим майнов, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 357 КК України, за ознаками викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів та ч. 3 ст. 357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Суд 1-ї інстанції в обґрунтування прийнятого рішення вказав, що вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , так як останній не працює, не має постійного джерела доходу, може здійснити психологічний або інший вплив на потерпілих, вчинити інші злочини, враховуючи, що до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, а обставини, що явилися підставою для взяття ОСОБА_8 під варту на даний час не змінилися.

Обставини, які зазначені прокурором у поданому клопотанні, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким, за який законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі строком до 15 років. Обвинувачений ОСОБА_8 раніше був судимий, останній раз вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.10.2018 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі; звільнився по відбуттю покарання; новий інкримінований злочин вчинив в липні 2022 року, тобто через нетривалий час після звільнення, маючи незняту та непогашену судимість, нове обвинувачення також містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та у такому випадку тримання під вартою є виправданим, оскільки у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не вбачає достатніх та належних підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що тримання під вартою є таким заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не встановлено підстав для визначення щодо обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки злочин, вчинений обвинуваченим поєднаний з насильством, тому суд апеляційної інстанції у даному випадку вважає можливим керуватися своїми дискреційними повноваженнями щодо можливості застосування у кримінальному проваджені застави для обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час ризики та обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, не зменшилися та продовжують існувати, належним чином перевірені та враховані судом 1-ї інстанції, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , що оскаржувана ухвала є незаконною та протиправною, яка винесена без законних на те підстав, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , що суд при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою належним чином не вмотивував свого рішення про існування ризику впливу на учасників кримінального провадження, оскільки це є лише припущенням, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, після повного та всебічного дослідження клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та оцінки сукупності доказів та фактичних обставин справи. Питання щодо визначення чи не визначення застави для обвинуваченого, як альтернативний запобіжний захід, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, є правом суду, та суд в своєму рішенні не встановив підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, з чим погоджується і апеляційний суд.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про не врахування судом першої інстанції його особи та наявності у нього місця реєстрації та проживання, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки такі фактичні дані були враховані судом та їм було надано належну оцінку.

Разом з тим, сама по собі наявність у обвинуваченого місця реєстрації та проживання, та відсутність даних щодо його перебування у розшуку не стали підставами, які зупинили обвинуваченого від ймовірних протиправних дій, в яких він обвинувачується, а тому і не будуть стримуючими засобами і наразі.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, не завдання шкоди правам та інтересам інших осіб, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.

Обвинуваченим та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_8 під вартою. Отже, судом вірно враховано вимоги ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, та відомості, які характеризують особу обвинуваченого.

Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити, а саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

Колегія суддів не вбачає на даний час, надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення з сукупністю ризиків, які продовжують існувати. Тому, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу колегія суддів вважає таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.

Підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 376, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року, якою продовжено до 22 лютого 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:                 ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4