Справа №  2-а-593/11 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2011 р.                                                                       смт.В-Писарівка

В.Писарівський районний суд Сумської області в особі судді Савєльєвої А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в смт.В.Писарівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у В.Писарівському районі Сумської області про зобов’язання нарахування та виплату заборгованості щомісячних соціальних доплат, визнання дій незаконними,-

встановив:

                    Позивач  звернулася до суду з  позовом до Управління Пенсійного Фонду України у В.Писарівському районі про зобов’язання нарахування та виплату заборгованості щомісячних соціальних доплат, визнання дій незаконними, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона має статус “дитини війни” і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання  щомісячної державної соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач вказує, що всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Управління Пенсійного Фонду України у В-Писарівському районі / далі –УПФУ/ не здійснило перерахунок пенсії. Просить поновити строк звернення з позовом до суду, визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії і виплатити ці кошти на її користь з 01 січня 2010 року по день постановлення рішення і проводити подальші відповідні нарахування та виплати, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати та розглянути справу без її участі.

                    Ухвалою від 07.10.2011 року даний адміністративний позов до Управління Пенсійного Фонду України у В.Писарівському районі Сумської області про зобов’язання нарахування та виплату заборгованості щомісячних соціальних доплат, визнання дій незаконними за період з 01.01.2010 року по 05.04.2011 року залишений без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду.

                    Сторони належним чином були повідомлені про місце, день та час судового розгляду справи.

                    Позивач у судове засідання не з’явилася, але просила розгляд справи провести без її участі.

                    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву про слухання справи в його відсутність,а також надав письмове заперечення, в якому зазначає, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком, проте вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії  з 2011 року є безпідставними, оскільки виплати державної соціальної допомоги  «дітям війни»у 2010-2011 роках здійснюються згідно чинного законодавства України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»такі виплати не передбачені та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не врегульоване, в Управління Пенсійного Фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Згідно п.6 Постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49,80 грн. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. Також у письмовому запереченні зазначено, що Управління Пенсійного фонду у В-Писарівському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, не погоджується з вимогами щодо нарахування та підвищення позивачеві пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Також зазначає, що Конституційний Суд України в ухвалі №27-у2009 від 19.05.2009 року встановив відсутність механізму нарахування та виплати державної соціальної допомоги, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини в законодавчому регулюванні виплат дітям війни надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і на даний час ця прогалина в законодавчому порядку не усунена. До того ж відповідач наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з позовом, а також зазначає, що відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»УПФУ звільнені від сплати судового збору. У зв’язку з наведеним просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

                    Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

                    З урахуванням вищезазначеного положення КАС України та клопотань сторін  судовий розгляд справи здійснюється у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

                    Вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

                    У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.03.2004 року  /а.с. 4/, і не заперечується відповідачем.   

                    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечення відповідача та довідок, що маються в матеріалах справи (а.с.5-6,12), вбачається, що позивачеві у 2010-2011 роках виплата вказаного підвищення проводилась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ,- 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всі території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд доходить висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ у В.Писарівському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено не було, а Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VІ від 14.06.2011 рік, що набрав чинності 19.06.2011 року, встановлено, що норми і положення, зокрема статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

При вирішенні цієї справи суд бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09.07.2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту Закону про Державний бюджет України містяться у ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України «Про Державний бюджет України»не можуть вноситись зміни, не може зупинятись дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Це положення закріплено також у Бюджетному кодексі України.

Таким чином, оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей Закон не може скасовувати чи звужувати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій і компенсацій, передбачених іншими законами. Отже є достатні підстави зробити висновок про те, що Законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Отже, враховуючи положення Конституції України, рішення Конституційного Суду України №6-рп2007 від 09.07.2007 року, суд доходить висновку, що положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18.11.2004 року №2195-IV поновили свою дію з  22 травня 2008 року і в подальшому були чинними.

Тому відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- з 22.05.2008 року та в подальшому нараховувати та здійснювати виплату підвищення до пенсії особам зі статусом «дитини війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, і сам відповідач не надав належного обгрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачеві за цей період.

Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 22 Конституції України , соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачеві не виплачувалася.

Статтею 8  Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії, встановлені дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки у першу чергу відповідач повинен був керуватися при нарахуванні та виплаті соціальної грошової допомоги позивачеві Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Конституцією України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з наступних підстав.  Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод  людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що можливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для  визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим  Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо призначення пенсій, підготовки документів щодо її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачеві 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний Фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат позивачеві, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 122, 159-163, 186 КАС України, -

                                                            в  и  р  і  ш  и  в  :

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити  частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 06 квітня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 гривні 40 копійок в рахунок повернення сплаченого судового збору.

          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена  в апеляційному порядку  до Харківського апеляційного адміністративного суду через В-Писарівський  районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк  з дня  отримання копії постанови, з одночасним надісланням її копії особою, яка подає апеляційну скаргу, до апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                   А.І.Савєльєва