№2-a-83/2007  p.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

12.07 .2007 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.  при секретарі Мельниченко 1.0.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1до Нал и Банківської сільської ради, ОСОБА_2про визнання нечинними рішення Наливайківської сільської ради від 19.07.2006 року про надання земельної ділянки та рішення від 01.11.2006 року про відмову в наданні земельної ділянки під забудову,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючис на те,  що на протязі багатьох років вона користувалася земельною ділянкою площею 0.30 га,  яка розташована в АДРЕСА_1. Рішенням 23 сесії 4 скликання Наливайківської сільської Ради від 12 січня 2006 року частину зазначеної ділянки,  а саме площею 0, 15 га було передано їй у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Решта земельної ділянки залишилося у її     користування .

14 серпня 2006 року відповідно до вимог  ст.  119 ЗК України,  нею з метою оформлення свого права на земельну ділянку,  якою я користувалася без відповідного дозволу була подана письмова заява до сільської ради,  в якій вона просила надати їй дану земельну ділянку для будівництва.  Проте,  рішенням 5 сесії 5 скликання від 1 грудня 2006 року в задоволенні поданої заяви було фактично відмовлено,  з поверненням її до земельної комісії сільської  ради.   Як   вбачається  з   відповіді,    наданої  на  запит  адвоката,  підставою для такої відмови була відсутність земельної ділянки площею 0.25 га,  яка на думку голови сільської ради повинна надаватися для будівництва житлового  будинку  у  сільській   місцевості   відповідно  до  Земельного кодексу України. Дана підстава є надуманою ,  оскільки відповідно до п. „Г"  ст.    121   ЗК України,  норма безоплатної передачі земельних  ділянок  громадянам для  будівництва  і  обслуговування  жилого будинку,  господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) у селах має бути не більше 0.25 га.

Отже,  ніяких обмежень щодо передачі їй для будівництва і обслуговування жилого будинку,  господарських будівель і споруд земельної ділянки площею меншої ніж 0.25 га,  а саме 0.15 га,  яка продовжувала перебувати у її користуванні не було.

А на весні 2007 року частина даної земельної ділянки,  площею 0.10 га без будь якого попередження була загорожена дерев'яним парканом відповідачем по справі ОСОБА_2.. Згідно повідомлення голови-сільської ради,  рішенням 04 сесії 5 скликання від 19 липня 2006 року ОСОБА_2. була надана земельна ділянка площею 0.25 га для будівництва житлового будинку.

Відповідно до  ст.  119 ЗК України,  громадяни,  які добросовісно,  відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років,  але не мають документів,  які б засвідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку,  можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або у користування.

Таким чином,  оскільки на протязі 15 років вона відкрито,  добросовісно ї безперервно користується спірною земельною ділянкою,  тому має право на отримання її у користування,  а отже,  вважала відмову сільської ради в наданні їй даної земельної ділянки для здійснення забудови безпідставною. Разом з тим,  без припинення її права на користування спірної земельної ділянки,  відповідно до 141 цього ж Кодексу,  дана земельна ділянка не може бути надана іншому землекористувачу,  у зв'язку з чим вважала рішення сільської ради про надання частини моєї земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2. незаконним.

Тому просила суд визнати нечинними рішення Наливайківської сільської ради від 1.11.2006 року про відмову надати їй земельну ділянку площею 0, 15 га у користування для будівництва жилого будинку, та скасувати рішення Наливайківської сільської ради від 19.07.2006 року про надання ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 15 га.

В судовому засіданні позивачка підтвердила наведене та свої позовні вимоги.

Представник Наливайківської сільської ради не визнала позовних вимог.

ОСОБА_2. не визнав позовних вимог.

Дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки рішенням Наливайківської сільської ради від 12.01.2006 року позивачці передано у приватну власність за адресою АДРЕСА_1для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка площею 0, 15 га.відповідно до Акту Наливайківської сільської ради від 10.07.2007 року в наявності у ОСОБА_1.  є 0, 15 га, тобто її право на користування земельною ділянкою, що може бути захищене законом, не порушене.

Ніяким іншим рішенням повноважного органу в порядку встановленому законом,  позивачці ОСОБА_1.  земельна ділянка більшої площі за вказаною адресою надана не була.

її посилання на  ст. Л 19 ЗК України є безпідставними, оскільки вказана стаття ЗК України стосується правовідносин, що виникли після набрання чинності новим Земельним кодексом Українидобто з 1.01.2002 року.

Рішенням Наливайківської сільської ради від 1.11.2006 року позивачці відмовлено в задоволені її заяви про надання земельної ділянки площею 0, 26 га для будівництва житлового будинку, оскільки була відсутня відповідна площа землі за вказаною адресою, а 0, 15 га їй надали для особистого селянського господарства, і в даному випадку необхідно було спочатку змінити цільове призначення земельної ділянки в порядку передбаченому законом -  ст. .20 ЗК України.

Звернення до суду ОСОБА_2. з заявою про надання йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1,  і саме рішення по заяві ОСОБА_2. (19.07.2006 року) передували в часі зверненню ОСОБА_1.  до сільської ради з заявою, як вбачається з її пояснень, вона звернулась з заявою 14.08.2006 року .До того ж надання ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 25 га відбулося не за рахунок належних позивачці на підставі законних рішень 0, 15 га.

Тому відсутні підстави вважати, що права позивачки порушені оспорюваними рішеннями Наливайківської сільської ради.

На підставі наведеного та керуючись  ст. . ст. 160-163 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення постанови.