Справа № 2-а-620 2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2009 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Бескровної О. Л.

при секретарі: Тюшкевич Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що постановою ІДПС роти ДПС м. Маріуполь про адміністративне правопорушення від 22.01.2009 року вона притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.І Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 гривень у доход держави. Просила суд поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, визнати дії УДАІ ГУМВС України Донецькій області неправомірними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 22.01.2009 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень у доход держави.

У судове засідання позивачка не з’явилася, надала до суду заяву, згідно якої свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Відповідно до положень ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття особи - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії постанови № АН 095330 від 22.01.2009 p., складеної інспектором ДПС роти ДПС м. Маріуполя рядовим ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнана винною у скоєні правопорушення, передбаченого ч.І ст. 122 КУпАП та притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 340 гривень за невиконання вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме, що вона 18.01.2009 р. о 12.19 год. на пр. Карпова та вул. Новосибірської в Іллічівському районі м. Маріуполя керувала автомобілем "Тойота", номірний знак НОМЕР_1, та рухалась зі швидкістю 86 км/год, чим перевищіла швидкість на 26 км/год (а.с. 9). Вказана постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КпАП.

Як встановлено у судовому засіданні, 18.01.2009 року транспортним засобом ОСОБА_1 не керувала та не була у м. Маріуполь, а знаходилась на роботі, на місці правопорушення її ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Результат застосування фіксації порушень ПДР, можливо використовувати, але як додаток до протоколу у випадках, коли водій оскаржує порушення. Тобто, зупинити та оформити порушення в цьому випадку працівники взводу ДПС м. Маріуполя повинні були на місці скоєння порушення, проте постанова про притягнення позивача до відповідальності була винесена тільки 22.01.2009 р. - лише через п’ять днів після скоєння правопорушення.

Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку, якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КПАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що сама зазначена особа керувала транспортним засобом.

Між тим ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За відсутністю таких вимог, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. У відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. У постанові відсутня інформація про співробітників, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів. Відповідно до п.п. 12.2 та 12.3 зазначеної інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається включно у випадках руху потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі.

Також, у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю міг рухатись інший автомобиль. Між тим, до листа, в якому знаходилась постанова та сповіщення, було додано фото з місця правопорушення, з якого не можливо встановити місце знаходження авто. Фото виконано без прив’язки до місцевості, і тому не можливо з’ясувати, в якому місці взагалі знаходився автомобіль (а.с. 10), що також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адмінінстративної відповідальності.

У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів ні позивачу, ні суду співробітниками ДАІ надано не було.

Окрім цього, відповідно до ст. 258 КУпАП копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. Як встановлено судом, позивач отримав копію постанови від 22.01.2009 р. - 13.03.2009 р. (а.с. 11), тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 258 КУпАП, у зв’язку з чим, суд важає поважною причину пропуску 10-денного строку, наданного на оскарження постанови.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, визнати дії УДАЇ ГУМВС України Донецькій області неправомірними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 22.01.2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень у доход держави.

На підставі ст. ст. 258, 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись ст. ст. 17, 19, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 Олексіївни до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії УДАІ ГУМВС України в Донецькій області щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.І КпАП України - неправомірними.

Скасувати постанову №АН 095330 від 22.01.2009 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень у доход держави на ОСОБА_1 у зв’язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.