Справа №1-80\2008р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Безверхій Г.О., з участю прокурора Мельника В.П. потерпілого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1н., уродженки с.Пригородок Хотинського району Чернівецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, вдови, продавця ПП "Мельник", мешканки АДРЕСА_1, раніше несудимої,
в скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України.
ВСТАНОВИВ:
Підсудна ОСОБА_1 11 грудня 2007 р. близько 19 години, вийшовши з будинку АДРЕСА_1, побачила, що на вулиці, поруч з її сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3, стояв його приятель ОСОБА_4 Підійшовши до них ближче, ОСОБА_1 в руках свого сина побачила мобільний телефон, який йому не належав, і здогадалася, що то був телефон ОСОБА_4, так як знала, що у ОСОБА_3 мобільного телефону не було, а нікого зі сторонніх більше поруч не знаходилося. ОСОБА_1 з корисних спонукань, вирішила відкрито викрасти мобільний телефон, що належить ОСОБА_4. Реалізуючи раптово виниклий злочинний намір направлений на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4, діючи зухвало і свідомо не зважаючи на присутність ОСОБА_4, ОСОБА_1 підійшла до сина, відкрито викрала мобільний телефон „Нокіа 3110 С", вартістю згідно товарознавчої експертизи № 9 від 15.01.2008 р. 940 грн., зі стартовим пакетом оператора стільникового зв'язку „Діджус", вартістю 25 грн. на рахунку якого на той час залишалось 0 грн. 15 коп., забравши його з рук ОСОБА_2 Не реагуючи на зауваження потерпілого ОСОБА_4, та його прохання повернути телефон, ОСОБА_1 з викраденим майном зникла з місця події. Викраденим майном ОСОБА_1 в подальшому розпорядився на власний розсуд в наслідок чого потерпілому ОСОБА_4. була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 965 грн. 15 коп.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України визнала повністю та суду пояснила, що 11.12.2007 року близько 19 год. разом зі своїм сином ОСОБА_2, та ОСОБА_5, ОСОБА_3 приїхали на службовому автомобілі ЗІЛ ОСОБА_2, який працює водієм на хлібопекарні, до баби ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_2 щоб обговорити спільну справу, вона та ОСОБА_5 зайшли до під'їзооду будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилися на вулиці. Коли вона вийшла з під'їзду на вулицю, то побачила, що біля ОСОБА_2, та ОСОБА_3 стояв ОСОБА_4. Вона підійшла до хлопців ближче, і в руках свого сина побачила мобільний телефон, але це був не його телефон, телефон був іншої моделі, вона також знала що у ОСОБА_3 на той час мобільного телефону не було, тому здогадалася, що це був телефон ОСОБА_4. Вона попросила у ОСОБА_4. зателефонувати з його телефону, насправді вона вже тоді збиралася забрати телефон, і віддати йому, коли він поверне борг, який тривалий час не віддавав. ОСОБА_4. сказав, що в нього на рахунку не має грошей, щоб зателефонувати. ОСОБА_4. не давав їй
дозволу взяти його телефон, однак і не казав, щоб вона не брала телефон, він лише мовчав. Тоді вона взяла з рук свого сина ОСОБА_2 мобільний телефон ОСОБА_4 з метою забрати його телефон собі, до того часу, доки ОСОБА_4. не виплатить борг. Вона тримала телефон в руці, і сказала ОСОБА_4 що поверне йому телефон лише після того, як він віддасть борг. ОСОБА_4, прохав, щоб вона віддала телефон, але вона знову повторила йому що поверне коли віддасть борг. Після цього вона сіла в автомобіль, і разом з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 поїхали до дому. По дорозі вони про даний випадок не розмовляли.
Крім того вона пояснила, що приблизно в серпні - вересні 2006 р. до неї до дому прийшов ОСОБА_4. та попрохав позичити йому гроші в сумі 1000 грн., на що саме не пояснював. Вона довіряла йому, знала його на протязі тривалого часу, підстав вважати, що він не віддасть гроші в неї не було, і вона позичила ОСОБА_4 гроші в сумі 1000 грн., домовилися, що гроші він віддасть восени, точного терміну не називали. Коли вона позичала гроші ОСОБА_4, цього ніхто не бачив, розписки у нього вона не відбирала. Восени ОСОБА_4. гроші їй не віддав, вона неодноразово нагадувала йому про це. До цього часу ОСОБА_4. борг не віддав.
Крім повного визнання вини самою підсудною, її вина в інкримінованому їй діянні доказана добутими і вивченими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_4, суду пояснив, що в той час коли він 11.12.2007 року разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходився біля будинкуАДРЕСА_1, де проживає його баба ОСОБА_6., то ОСОБА_2попрохав подивитися у нього мобільний телефон. В цей час на вулицю з будинку вийшла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_1, та забрала з рук сина належний йому мобільний телефон. На його прохання повернути йому мобільний телефон, ОСОБА_1 не реагувала, сказала, що поверне телефон, коли він віддасть їй борг. Ввечері він разом зі своєю бабою ОСОБА_6. ходили до дому до ОСОБА_1, однак остання телефон не повернула.
Крім того він пояснив, що ніяких боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 не має, грошей у неї не позичав. Як раніше йому пояснювала ОСОБА_1, він винен їй гроші в сумі 1000 грн., але за що він винен він до цього часу не знає .
Свідок ОСОБА_6. суду пояснила, що 11.12.2007 р. близько 19 год. до неї до дому приїхала ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що саме вони хотіли, вона не зрозуміла з їх розмови. Коли вони вийшли на вулицю, біля будинку стояв автомобіль „Хлібовоз". В автомобілі знаходився ОСОБА_2, він роздивлявся телефон „Нокіа" її онука ОСОБА_4. Коли до них підійшла ОСОБА_1, то забрала телефон у ОСОБА_2, сіли в машину та поїхали. Після цього вона з онуком пішли до дому до ОСОБА_1, щоб забрати телефон, але вона відмовилась віддати телефон, з яких причин вона цього не знає. Наступного дня вона знову ходила до ОСОБА_1, але телефон вона знову не віддала. Крім того вона пояснила, що онук ніяких грошей ОСОБА_1 не винен
Крім того вина підсудної стверджується:
· протоколом добровільної видачі, де ОСОБА_1 в приміщенні Сумського РВ УМВС видала працівникам міліції мобільний телефон „Нокіа 3110 С", що належить ОСОБА_4/ар.с. 16/.
· висновком товарознавчої експертизи № 9 від 15.01.2008, згідно якого вартість мобільного телефону „Нокіа 3110 С", складає 940 грн. / ар.с 28 /.
Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудної в інкримінованому їй злочині доказана повністю.
Дії підсудної суд кваліфікує за ст.. 186 ч.1 КК України, так як вона вчинила відкрите викрадення чужого майна.
При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудної, характеристики на неї, визнання нею своєї вини, розкаювання у вчиненому злочині, те що до кримінальної відповідальності вона притягується вперше.
Те, що підсудна щиросердечно розкаялася у вчиненому злочині, від її дій не насупило тяжких наслідків, суд визнає пом'якшуючими її відповідальність обставинами.
Обтяжуючих обставин суд не вбачає.
За наявності таких даних про особу підсудної, зважаючи на думку потерпілого суд вважає, що її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати підлягають стягненню з підсудної, питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 186 ч.1 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу у сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Міру запобіжного заходу засудженій до вступу вироку в законну силу залишити ту ж підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 117 грн. 70 коп. за проведення експертиз із зарахуванням на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код 25574892 р\р 35221004000389 МФО 837013 банк УДК в Сумській області.
Речовий доказ: мобільний телефон "Нокіа 3310 С", який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - залишити в його розпорядженні.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.