АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Віхрова В.В.,
суддів: Гайдук В.І., Красвітної Т.П.,
Дерев'янко О.Г., Козлова С. П.
розглянувши у касаційному порядку (Закон України №697-V від 22.02.2007 р.) в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради про визнання права користування житлом та за зустрічним позовом виконкому Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про виселення, -
встановила:
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що його померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 батько, ОСОБА_2, за життя проживав та був прописаний у квартирі АДРЕСА_1 і позивач постійно проживав з ним, оскільки батько потребував догляду в зв'язку з хворобою, однак після смерті батька працівники міськвиконкому опечатали квартиру та стали вимагати виселитися, оскільки позивач у спірній квартирі не прописаний, тому позивач просив суд визнати за ним право користування спірною квартирою.
Виконавчий комітет Вишгородської міської ради не погодився з позовом та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири, вважаючи проживання там останнього незаконним.
Судами справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 квітня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2004 року рішення місцевого суду скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов Виконавчого комітету Вишгородської міської ради задоволений в повному обсязі.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права користування квартирою суд першої інстанції виходив з того, що факт постійного проживання позивача у спірній квартирі доведений і позивач на підставі ст. 64 ЖК України має право користування
Справа №33ц-85кс/07 6-20390кс04
Головуючий у першій інстанції Лебезун В.І.
Доповідач Дерев'янко О.Г.
житловим приміщенням, оскільки після того, як ОСОБА_1 звільнився з місць позбавлення волі, з липня 2001 року постійно проживав з батьком, доглядав за ним, оплачував комунальні послуги і останній бажав прописати сина, але йому відмовили у виконкомі через заборгованість по квартирним послугам, з приводу квартирного питання позивач був на прийомі у міського голови 06.11.2002 року
Скасовуючи зазначене рішення та постановляючи нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 апеляційний суд виходив із недоведеності факту постійного проживання позивача і проживання його в спірній квартирі лише тимчасово в зв'язку з доглядом за хворим батьком, та в установленому законом порядку не був прописаний в квартирі. З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав. Згідно з п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року, справа № 1-31/2001, щодо прописки, відповідно до ст. 3З Конституції України, кожний, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватись, обирати місце проживання, залишати територію України.
Право на свободу пересування і вибору місця проживання у межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (ч.1 ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року ( ст. 12), Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року ( ст. 12).
Право на вільне пересування і вибір місця проживання, як і інші права та свободи людини, є невідчужуваним і непорушним ( ст. 21 Конституції України).
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проживав з батьком в спірній квартирі до відбування покарання і після звільнення з жовтня 2002 року став постійно проживати в спірній квартирі за згодою батька, але був прописаний за адресою матері.
Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків про те, що позивач проживав з батьком, та доказам про оплату комунальних послуг, а також намірамОСОБА_2 прописати сина в спірній квартирі і тому правильно дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст. . 64 ЖК України був членом сім'ї наймача та визнав за ним право користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи також вбачається, що за місцем прописки з вересня 2002 року по лютий 2003 року позивач не проживав, про свідчить довідка Дуболугівської сільської ради (а.с. 62), та був знятий з реєстрації для вибуття за адресою АДРЕСА_1 з 01.03.2003 року (а.с. 11).
За таких обставин рішення апеляційного суду відповідно до ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2004 року скасувати, залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 квітня 2003 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.