Справа № 22-10799\2007p. Головуючий в 1-й інстанції-
Категорія- 5(2) Філатов К.Б.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня 19 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого- МИХАЙЛІВ Л.В.,
суддів- КАРНАУХ В.В., БРАТІЩЕВОЇ Л.А., при секретарі- БАДАЛЯНН.О. за участю: відповідачки- ОСОБА_1, позивача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину квартири та виділення частини квартири в натурі,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину квартири та виділення частини квартири в натурі відмовлено.
На рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановления нового рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи в частині розрахунку за спірну квартиру та про те, що він витратив свої гроші на автомобіль, суд не застосував ст. ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім*ю, що привело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія судців вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
При постановленні рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що на придбання спірної квартири були втрачені гроші відповідачів, а позивач не надав суду доказів того, що на придбання квартири він витратив свої гроші, отримані ним при обміні належної йому та його першій дружині квартири , а також позивач пропустив строк для звернення до суду з позовом, оскільки право на позов у нього виникло 29 грудня 1999 року з нотаріальним посвідченням договору купівлі- продажу квартири, при цьому суд керувався ст. 29 КпШС України, ст. ст. 71, 76, 80 ЦК України.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 15.12.1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі.
Згідно довідки від 18.10.2006 року в жовтні 1995 року ОСОБА_1 отримала на ВАТ «Констар» як багатодітна мати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
24 грудня 1999 року ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, уклала договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1, за яким вчинили продаж вказаної квартири за 1000 грн.
29.12.1999 року ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, за договором купівлі-продажу купила квартиру АДРЕСА_2, про що укладено нотаріально посвідчений договір.
Відповідно до договору міни від 29.09.1995 року у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перейшла квартира АДРЕСА_3.
В жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 та просив виділити йому в натурі цю частину квартири, посилаючись на те, що квартира є спільним майном, нажитим подружжям під час перебування в шлюбі.
Однак як вбачається з матеріалів справи та з протоколу судового засідання, судом розглянуто питання про право власності позивача на частину майна - спірної квартири, однак позов в частині вимог виділити ОСОБА_2 1\2 частину квартири в натурі судом не обговорювався і в цій частині позовних вимог суд не постановив рішення.
Крім того, суд не надав оцінки тим обставинам, що спірна квартира була придбана відповідачами в період перебування ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і згідно договору купівлі-продажу від 24.12.1999 року квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 продала за 1 000 грн., при цьому за договором купівлі-продажу від 29.12.1999 року відповідачі придбали спірну квартиру АДРЕСА_2 за 4 500 грн.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції не всі позовні вимоги вирішено і цей недолік не може бути усунуто шляхом постановления додаткового рішення, на підставі п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.5 ч.1 ст. 311, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі судців.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.