09.09.2011

Справа № 2-5094/2011

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

09 вересня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»про встановлення факту, визнання права на спадкування за законом та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те,  що з 1977 по 1985 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі, а з 1987 по 2008 рік проживала однією сім'єю із ОСОБА_7 і в цей період ними був зведений будинок по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Вважала, що згідно ч.2 ст.1259 ЦК України має право на спадкування разом із відповідачами, оскільки тривалий час здійснювала догляд за спадкодавцем, який знаходився у безпорадному стані через хворобу. Просила встановити факт спільного проживання однією сім?єю із ОСОБА_7 з 1987 року по день його смерті, визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги, визнати право власності на ? частину вищевказаного будинку, як за дружиною померлого та на 1/10 його частину в порядку спадкування за законом. Також просила визнати право власності на 1/5 частину приналежної спадкодавцю земельної ділянки площею 6,880 га на території Любимівської сільської ради.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позов.

Відповідач ОСОБА_4 визнала пред?явлені вимоги, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти позову, вказуючи на відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування.

Відповідач ОСОБА_5 належним чином повідомлялась про час судового розгляду, однак до суду не з?явилась, про причини неявки не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи.

Треті особи надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.    

Встановлено, що з 1977 по 1985 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, видане 11.03.1982 року Дніпропетровським районним відділом ЗАГС; довідка відділу РАЦС Дніпропетровського РУЮ №116/02-82 від 03.09.2008 року).

У 1984 році на виділеній ОСОБА_7 під забудову земельній ділянці по АДРЕСА_1 було зведено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що вбачається з копії технічного паспорту КП Дніпропетровського району «БТІ»від 06.10.2009 року, архівного витягу з рішення виконкому Дніпропетровської районної ради №350 від 11.09.1974 року та свідоцтва на забудову від 16.09.1974 року.

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №053391 (виданий 30.12.2003 року на підставі розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації №492-р від 11.02.2003 року) ОСОБА_7 був власником земельної ділянки площею 6,880 га на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, видане 01.08.2008 року виконкомом Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом першої черги після його смерті, як дружина та донька спадкодавця відповідно.

Неповнолітній ОСОБА_6 згідно ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем першої черги за правом представлення, оскільки його батько ОСОБА_8 є сином спадкодавця і помер до відкриття спадщини (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, видане 22.07.2005 року Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області).

Позивачка проживала із ОСОБА_7 однією сім’єю з 1987 року до моменту його смерті, що вбачається з довідок Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №923 від 05.09.2008 року та №1639 від 03.11.2008 року, а тому є спадкоємцем за законом четвертої черги (ст.1264 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановлений шестимісячний строк прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини, що відповідає вимогам ст.ст.1268-1270 ЦК України.

Неповнолітній ОСОБА_6 прийняв спадщину згідно положень ч.4 ст.1268 ЦК України.

Позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, підставою зміни черговості одержання права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг; 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Саме по собі тривале проживання позивачки однією сім'єю із ОСОБА_7 та наявність у останнього хронічних хвороб (а.с.28) не є достатньою підставою в розумінні ч.2 ст.1259 ЦК України для задоволення її вимог про визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивачки про визнання права власності на частину вищевказаного будинку на підставі ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Так, хоча спірний будинок у встановленому порядку був прийнятий до експлуатації (а.с.22), однак спадкодавець за життя не отримав свідоцтва про право власності на нього, що визнано сторонами в судовому засіданні.

Саме таке свідоцтво є належним правовстановлюючим документом і підставою реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна. Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності передбачений Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (затверджена 31.01.1966 року заступником Міністра комунального господарства Української РСР), Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995 року) та Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року, чинних з моменту зведення будинку та до відкриття спадщини.

Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№7 від 4 жовтня 1991 року).

Таким чином, ОСОБА_7 за життя у встановленому законом порядку не набув право власності на спірний житловий будинок, а тому він не увійшов до складу спадщини і не може бути об?єктом спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, суд встановлює факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу позивачки із ОСОБА_7 в період з 1987 року по 30 липня 2008 року та відмовляє в решті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України, 1259, 1261, 1264, 1268-1270, 1273-1274, 1296 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»про встановлення факту, визнання права на спадкування за законом та визнання права власності задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім??єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 1987 року по 30 липня 2008 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя                                      О.В.Алтунін