МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 1519/2- 5278/2011
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Шкребтієнко Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
встановив:
У травні 2011р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 22.07.1997р. на Одеській товарній біржі між ними та ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Позивачі зазначили, що всі істотні умови договору дотримані, відповідачка отримала грошові кошти, однак на даний час вони не можуть розпорядитися належним їм майном, оскільки вказаний договір не був нотаріально посвідчений. Тому просили суд визнати вказаний договір купівлі-продажу дійсним.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі та розглянути поданий позов в порядку заочного провадження, у зв’язку з систематичною неявкою відповідачки в судові засідання, про що надали заяви (а.с.55,56).
Відповідачка в судове засідання не з’явилася, про час, місце і дату судового засідання була повідомлена належним чином, відповідно до вимог п.9 ст.74 ЦПК України, а саме через оголошення у пресі, що підтверджується оголошеннями у газетах «Одеські вісті»від 15.09.2011р. № 101 та «Урядовий кур’єр»від 14.09.2011р. № 168 (а.с.53,54).
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв’язку з неявкою відповідачів та неповідомленням ними про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, суд зі згоди позивачів вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р. до правовідносин, які виникли до 01.01.2004р. застосовуються норми ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Купівля-продаж житла є договірним зобов’язанням і регулюється правилами цивільного законодавства.
Згідно ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
2
У судовому засіданні встановлено, що 22 липня 1997р. між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу квартири під №49, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з однією жилої кімнати площею 15.7 кв.м.; коридору –3,5 кв.м., ванної кімнати - 2,6 кв.м., кухні – 9,1 кв.м., вбудованою шафи –0,7 кв.м., балкону –0,9 кв.м., загальною площею 32,5 кв.м., у том числі житлова 15,7 кв.м.
Договір був оформлений на Одеській товарній біржі, без наступного нотаріального посвідчення та зареєстрований в журналі реєстрації біржових правочинів із нерухомістю, під реєстраційним № 20969 від 22.07.1997р. (а.с.5-6).
Істотною умовою договору купівлі-продажу житла є умова про ціну, яка в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Факт передачі позивачем коштів продавцю квартири, тобто ОСОБА_4, підтверджується п.5 договору купівлі-продажу № 20969 від 22.07.1997р., зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН», згідно якого, грошова сума за відчужувану квартиру, отримана продавцем до підписання договору.
Зазначений договір фактично є підтвердженням наміру сторін, досягнення між ними домовленості щодо всіх істотних умов даного договору, а також змісту умов домовленості про передачу права власності на квартиру.
Згідно ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до ст.128 ЦК УРСР 1963р. право власності /право оперативного управління/ у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов’язання доставки.
До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Судом встановлено, що після укладення зазначеного договору і його реєстрації в КП «ОМБТІ та РОН», позивачі вселилися в квартиру, зареєструвалися у ній. На даний час в квартирі проживає ОСОБА_2, але позивачі удвох сплачують комунальні послуги, несуть затрати по її утриманню, тобто фактично володіють та користуються своєю власністю.
Відповідно до довідки з місця проживання від 09.02.2011р. в зазначеної квартирі зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.33).
Підтвердженням факту виникнення у позивачів права власності на вищевказану квартиру є реєстрація права власності 14.08.1997р. квартири в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.03.2011р.(а.с.4).
Загальна вартість квартири відповідно до вказаного висновку складає 1040,00 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що сторони у справі вважали, що уклали між собою правомірну угоду, відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», яка згідно договору та закону, не підлягала подальшому нотаріальному посвідченню. Весь цей час сторони вважали і вважають цей договір дійсним.
Тому суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири за № 20969 від 22.07.1997р., укладений на Одеській товарній біржі, без наступного нотаріального посвідчення та зареєстрований в журналі реєстрації біржових правочинів із нерухомістю, під реєстраційним № 20969 від 22.07.1997р., необхідно визнати дійсним.
Згідно ч.2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Суд вважає, що сторони у справі повністю виконали всі умови договору купівлі-продажу квартири під №49, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і ці умови не є протизаконними.
3
Небажання відповідачки у теперішній час посвідчити зазначений договір в нотаріальній конторі розцінюється судом, як навмисне її ухилення від нотаріального оформлення угоди, що порушує права та інтереси позивачів.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Таким чином, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, дійсним.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір по справі складає 51,00 грн., збір на ІТЗ судового розгляду справи 120,00 грн., які повністю сплачено позивачем при зверненні до суду (а.с.2,3,25,28).
Керуючись ч.2 ст.47, 128, 153, 224, 225, 227 Цивільного кодексу УРСР, ст.15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215, 218, 224-226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №20969 від 22.07.1997р., укладений та зареєстрований на Одеській товарній біржі, згідно якого ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_4 у власність квартиру під №49, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з однією жилої кімнати площею 15.7 кв.м.; коридору –3,5 кв.м., ванної кімнати - 2,6 кв.м., кухні – 9,1 кв.м., вбудованою шафи –0,7 кв.м., балкону –0,9 кв.м., загальною площею 32,5 кв.м., у том числі житлова 15,7 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Сегеда