Справа № 455/343/25

Провадження № 3/455/234/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2025 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., розглянувши матеріали справи, що надійшла з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

20.02.2025 до Старосамбірського районного суду Львівської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2  КУпАП.

В судове засіданні 20.02.2025 року ОСОБА_1 з`явився. По суті нічого сказати не зміг, має проблеми із слухом, погано розуміє, що відбувається навколо.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №390890 від 23.01.2025, складеного ДОП СП відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНПу Львівській області Самойленко О.В., зазначено, що 23.01.2025 о 17 год 10 хв ОСОБА_1 ,  перебуваючи в житловому будинку в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , під час якого виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. Своїми діями порушив пп.14 п.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність за вказаною нормою Закону настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою. Натомість, конфлікт, сварка - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Тобто , має бути вплив на близьку людину з метою встановлення контролю за її поведінкою і ствердження своєї влади над нею. Окремий конфлікт у сім`ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки – це не психологічне насильство. Насильство – свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.Зміст об`єктивної сторони дій ОСОБА_1 виписаний шаблонними фразами: «виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою», які є також характерним для сварок та конфліктів і використовуються не для контроль над життям іншої людини та самоствердитися завдяки цьому, а для приховання власної невпевненості та заниженої самооцінки та може бути проявом звичної культури спілкування у певній сім`ї.

В матеріалах справи міститься пояснення потерпілої, які написані працівником уповноваженого підрозділу поліції з її слів. Містить загальні фрази про нецензурну лайку та погрози фізичною розправою. В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що у нього з мамою виник словесний конфлікт з використання нецензурної лайки та погрози фізичною розправою. В рапорті працівника поліції зазначено, що заявниця ОСОБА_2 зателефонувала на лінію 102 та просила прийняти міри до свого сина, котрий вчинив з нею сварку в ході якої виражався нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Надані матеріали не містять доказів, що поліцейські належним чином оцінили обстановку, що склалась, не з`ясували чи не є агресія ОСОБА_1 наслідком недостатньої соціалізації особи та потребує соціальної допомоги підтримки.

Тому вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії відносно його матері, які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що знову вказав Європейський суд з прав людини у справі «Гайдашевський проти України».

Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного так і міжнародного законодавства.

За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2  слід закрити на підставі п.1 ст.247КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2 ч.1, 247 п.1, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя  С.М. Івасенко