Справа № 304/532/24 Провадження № 1-кп/304/119/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання — ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023071130000280 від 25 жовтня 2023 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремого зенітно-кулеметного батальйону, одруженого, українця, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,

У С Т А Н О В И В :

згідно з обвинувальним актом, 25 жовтня 2023 року близько 06.54 год солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи поза місцем несення служби, знаходячись на блокпості у селі Сімер Ужгородського району Закарпатської області, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, демонструючи небажання виконувати законні вимоги працівника поліції щодо проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння та припинення хуліганських дій, достовірно усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, який перебуває при виконанні службових обов`язків, штовхнув плечем у ділянку грудної клітки поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , вчинивши фізичний опір, після чого продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний їх характер, умисно наніс відкритою долонею удар по потилиці поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області сержанту поліції ОСОБА_7 , який перебував при виконанні службових обов`язків, вчинивши фізичний опір без спричинення будь-яких тілесних ушкоджень, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 342 КК України.

Вісімнадцятого лютого 2025 року у місті Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно з якою обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342 КК України. Крім цього сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити таку, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні, які підтверджуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів.

У підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_7 не з`явився, однак прокурором подана суду його заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, а також надає згоду на укладення угоди між обвинуваченим і прокурором, та відповідно не заперечує проти затвердження такої угоди судом.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подану на затвердження угоду, прийшов до такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 – 475 цього Кодексу.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 2 ст. 342 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.   

Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні ОСОБА_4 покарання сторонами було враховано і дотримано положення ст. 65 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного, характер та ступінь участі у вчиненні кримінального правопорушення та врахували поведінку після вчинення такого; визначили обставини, що пом`якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, застосування відносно ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у вказаному в угоді розмірі відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.

Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.

Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Крім цього у судовому засіданні встановлено, що дана угода укладена за письмової згоди потерпілого ОСОБА_7 , наданої прокурору, угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди  може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, який у силу положень ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, є діючим військовослужбовцем Збройних сил України та приймає безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та місцем несення служби, на диспансерному обліку у лікаря нарколога/психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради Закарпатської області не перебуває, щиро розкаявся у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.  

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та підготовчого провадження у суді не обирався, на даний час клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.

Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 373 ч. 2, 314, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 лютого 2025 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1