Справа № 304/112/24 Провадження № 1-кп/304/109/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання — ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальні провадженні №12023078130000148 від 22 жовтня 2023 року та № 12024078130000006 від 02 січня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області,  зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, проживає у цивільному шлюбі (має на утриманні малолітню дитину), громадянина України, у силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

двадцять другого серпня 2023 року близько 13.15 год та 15.54 год, 08 жовтня 2023 року близько 21.16 год та 09 жовтня 2023 року близько 00.29 год, а також 21 жовтня 2023 року близько 22.00 год обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись у АДРЕСА_2 , систематично умисно вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство, ображаючи її нецензурними словами, а при останній за часом події також наніс удар рукою у ділянку грудної клітки, що призводило до психологічних та фізичних страждань потерпілої, чим вчинив домашнє насильство, за що кримінальна відповідальність передбачена ст. 126-1 КК України.

Крім цього 01 січня 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 близько 18.00 год, знаходячись у спальні будинку АДРЕСА_2 , діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли до ОСОБА_7 , наніс їй удар долонею по обличчі у ділянці губи та перенісся, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах спинки носа зліва та рани з крововиливом на слизовій оболонці нижньої губи зліва, які згідно з висновком експерта № 7 від 10 січня 2024 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що на час інкримінованих йому кримінальних правопорушень він проживав у селі Т.Ремети разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 . Вона досить часто вживала спиртні напої, а тому між ними виникали сварки, під час яких він ображав її нецензурними словами, а востаннє навіть один раз вдарив її. Наразі жалкує про це, вказує, що таке більше не повториться. Щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 пояснив, що вона є матір`ю його співмешканки та постійно приносила доньці спиртні напої. Його це дуже злило, оскільки ОСОБА_8 була вагітна і він не хотів, щоб вона вживала алкоголь. Тому одного разу, коли мати ввечері знову прийшла, він не втримався та розпочав з нею конфлікт, під час якого й вдарив її один раз. Про вчинене дуже жалкує, просить призначити йому мінімальну міру покарання.

Прокурор у судовому засіданні вважала достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт у межах санкції статей, за якими кваліфіковані дії ОСОБА_4 , а також застосувати стосовно останнього програму для кривдників. 

Кримінальне провадження розглядається у відсутності потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , неявка яких з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності потерпілих враховується те, що останні попередньо подавали суду заяви, в яких просили провести судовий розгляд без їх участі, зокрема оскільки потерпіла ОСОБА_6 здійснює постійний догляд новонародженої дитини, через що не має можливості прибувати у судові засідання; просять призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз`яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.            

Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і у межах пред`явленого обвинувачення кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань потерпілої, та за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив проступок (ч. 1 ст. 125 КК) та нетяжкий злочин (ст. 126-1 КК).

Як особа ОСОБА_4 начальником ДОП СП відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області характеризується посередньо як такий, що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності.

При ухваленні вироку в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК суд враховує позицію Верховного Суду, викладену ним у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19, в якій Суд зокрема зазначив, що статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві у формах фізичного, психологічного та економічного насильства. Сексуальне насильство виходить за межі цих форм і за наявності підстав кваліфікується за відповідними статтями КК України.

Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.

Призначаючи покарання суд також враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім  для  виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь  тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, мету та мотиви вчинених ОСОБА_4 діянь, висновки досудової доповіді, згідно з якими виправлення обвинуваченого без обмеження або позбавлення волі становитиме високу небезпеку для суспільства, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт у межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім цього положеннями частини 1 статті 91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Відтак з урахуванням того, що ОСОБА_4 вчинив злочин, пов`язаний з домашнім насильством стосовно своєї співмешканки, яка перебувала у стані вагітності, систематично спричиняючи потерпілій психологічні та фізичні страждання, суд прийшов до висновку, що до обвинуваченого необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме направлення для проходження програми для кривдників.

Строк застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання, обраного під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023078130000148 від 22 жовтня 2023 року, закінчився 20 січня 2024 року, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 65, 70 ч. 1, 91-1 КК України, ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 125 КК України і призначити:

- за ст. 126-1 КК України – покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;

- за ч. 1 ст. 125 КК України – покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 під час проходження програми покласти на уповноважений орган з питань пробації – Ужгородський районний сектор № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1