Справа № 2-1373/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2011 року  Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді:                                     Драного В.В.

при секретарі:                                              Магомедові А.С., Ткачук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» в особі Кіровоградського відділення № 1 ПАТ «Ерсте Банк», приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, виключення запису про державну реєстрацію іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ «Ерсте Банк» в особі Кіровоградського відділення № 1 ПАТ «Ерсте Банк», треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, виключення запису про державну реєстрацію іпотеки. В обґрунтування позову зазначила, що 09 квітня 2008 року між нею та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено кредитний договір № 014/0456/2/13265, за яким вона отримала кредитні кошти в сумі 250 000 доларів СПІА шляхом видачі готівки через касу зі строком користування кредитними коштами до 08 квітня 2024 року зі сплатою 12 % річних. За умовами п. 3.6 кредитного договору забезпеченням виконання договору є іпотека чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 226,0 кв. м., а також порука фізичної особи - ОСОБА_3 Внаслідок чого було укладено договір іпотеки                  № 014/0456/2/13265/01 від 09.04.2008 року та договір поруки № 014/0456/2/13265/2 від 09.04.2008 року. Для проведення розрахунків за кредитним договором за її заявою було відкрито поточний валютний рахунок № 2620.0.11801 в доларах США, на який вона через касу банка вносила кошти і з нього здійснювалось їх подальше списання на погашення заборгованості за кредитним договором. Вказала, що при укладенні вищезазначеної кредитної угоди представники Кіровоградського відділення ПАТ «Ерсте Банк» не повідомили її про те, чи має дане відділення банку індивідуальну ліцензію Національного банку України, яка передбачена Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором. З відповідей НБУ позивач дізналася, що відділення «Ерсте Банк» не отримувало індивідуальну ліцензію. З цих підстав вважає, що кредитний договір від 09 квітня 2008 року є недійсним з моменту укладення, у зв’язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії НБУ, а недійсність основного кредитного зобов’язання тягне недійсність договору іпотеки та договору поруки. Просила визнати недійсними кредитний договір № 014/0456/2/13265 від 09.04.2008 року, договір іпотеки від 09 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», договір поруки  № 014/0456/2/13265/2 від 09.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк», а також виключити з державного реєстру іпотек договір іпотеки та з єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна за             № 6985112 від 09.04.2008 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 19 травня 2011 року залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 15 червня 2011 року залучено до участі у даній справі у якості співвідповідача приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу          ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги збільшив, просив зобов’язати відповідача подати до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заяву про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис № 6985112 від 09.04.2008 року; зобов’язати відповідача подати до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 довідку про відсутність кредитних зобов’язань за кредитним договором № 014/0456/2/13265 від 09.04.2008 року; зобов’язати відповідача подати до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 інформацію про виключення з Єдиного реєстру заборон нерухомого майна реєстраційного запису № 6985112 від 09.04.2008 року та зобов’язати приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна інформацію про вилучення запису про іпотеку № 6985112 від 09.04.2008 року і в порядку застосування наслідків недійсності кредитного договору зобов’язати сторони повернути одна одній все, що вони одержали на виконання правочину.

Представник відповідача ПАТ «Ерсте Банк» в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову та зазначив, що дійсно 09.04.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Ерсте Банк" було укладено кредитний договір № 014/0456/2/13265, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти в розмірі 250 000 доларів СПІА шляхом видачі готівки через касу зі строком користування кредитними коштами до 08 квітня 2024 року зі сплатою 12 % річних. В забезпечення виконання зобов’язань по договору було укладено  договір іпотеки та договір поруки від 09.04.2008 року. 29 травня 2007 року ВАТ «Ерсте Банк» отримав банківську ліцензію № 224 та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» видано ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК за № 224-2 від 29.05.2007 року. У додатку 1, 2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Тому, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Здійснювані на даний час банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до підпункту "в" частини 4 статті 5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного банку. Зазначив, що кредитний договір відповідає передбаченим ст.ст.203, 215 ЦК України загальним вимогам, зміст яких є необхідним для чинності правочинів. Просив відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Кіровоградської філії в судовому засіданні пояснив, що відомості щодо накладення заборони на об’єкт нерухомого майна: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 внесені до реєстру заборон приватним нотаріусом ОСОБА_2 в зв’язку з посвідченням договору іпотеки № 908 від 09.04.2008 року. Положенням, яке регламентує порядок внесення та вилучення інформації до/з Реєстру заборон, у даному випадку, не передбачено право та (або) обов’язок ДП «Інформаційний центр» щодо вилучення записів про заборону відчуження нерухомого майна, яке виникло на підставі договору, із зазначеного реєстру.

Ухвалою суду від 29 вересня 2011 року позовну заяву в частині п.9 вимоги щодо порядку застосування наслідків недійсності кредитного договору № 014/0456/2/13256 від 09 квітня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ЕрстеБанк» та зобов"язання сторони повернути одна одній все, що вони одержали на виконання цього правочину, залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

           Згідно вимог  ч. ч. 1, 3, 5  ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст.203 цього Кодексу.

                       Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

                        Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0456/2/13265, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит в сумі 250 000 доларів СПІА зі строком користування кредитними коштами до 08 квітня 2024 року, зі сплатою 12 % річних (а.с. 7-11).

В забезпечення виконання зобов’язань по погашенню заборгованості за кредитним договором 09 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки                               № 014/0456/2/13265/1, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 908. Відповідно до п.1 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору № 014/0456/2/13265 від 09 квітня 2008 передала банку (іпотекодержателю) в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

09 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3, укладено договір поруки № 014/0456/2/13265/2, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за вищевказаним кредитним договором солідарно та у тому ж об’ємі, що і позичальник (а.с. 19-20).

           Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

           Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

           Суд враховує ту обставину, що позивач погодилася з умовами кредитного договору, скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання його умов, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинна повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.     

            У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.   

           Проте, підстав  встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними представником позивача в суді не наведено.   

В судовому засіданні встановлено, що виконання зобов’язань за кредитним договором було розпочате і виконувалось позивачем, що свідчить про те, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Крім того, твердження позивача про те, що банк не має права здійснювати кредитні операції в іноземній валюті, оскільки потрібна генеральна ліцензія, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності виходячи з наступного.

Частинами 2, 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання   іноземної   валюти,   а   також   платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

                         Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення  грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

            У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття коштів, згідно якого кошти – це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.  

     Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.  

     Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.   

     Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 29 травня 2007 року Національним банком України видано ВАТ “Ерсте Банк“, зареєстрованому Національним банком України 25 січня 2006 року за № 303, банківську ліцензію № 224 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл № 224-2 від 18 вересня 2007 року та додаток до дозволу              № 224-2 від 18 вересня 2007 року на право здійснення ВАТ “Ерсте Банк“ операцій, визначених п. 1-4 ч.2, 4 ст.47 Законом України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 54-55).   

          Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.   

     Згідно п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.   

    Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ВАТ “Ерсте Банк“, правонаступником якого є ПАТ “Ерсте Банк“, було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.   

      Згідно з п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

             Враховуючи те, що ПАТ “Ерсте Банк“ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того укладені вищезазначені кредитний договір, договір іпотеки та договір поруки за своїм змістом не суперечать нормам цивільного законодавства, оскільки позивач погодилась з умовами кредитного договору скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання умов договорів, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договорів позивач погодилася з усіма вимогами, тому для визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки підстав суд не знайшов, а іпотечний договір і договір поруки є способом забезпечення виконання зобов’язання, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають

Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» в особі Кіровоградського відділення № 1 ПАТ «Ерсте Банк», приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, виключення запису про державну реєстрацію іпотеки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення.  Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда                                                                                Драний