25.10.2011

                                                                                  Справа № 2а-785/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                     25.10.2011 року суддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Бойко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про визнання дій відповідача протиправними та про зобов’язання  здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

                    20.07.2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки ОСОБА_1 народився син –ОСОБА_2, після чого вона стала на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради, яке виплачувало їй щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною у розмірі з травня по грудень 2010 року - 130 грн., з січня по червень 2011 року –130 грн. щомісячно.  

                   Позивачка ОСОБА_1  зверталась до відповідача  щодо  перерахунку  державної допомоги  по догляду за дитиною до трьох років, однак, у задоволенні такої вимоги їй було відмовлено. На думку позивачки, державна допомога по догляду за дитиною до трьох років сплачувалась їй у розмірі меншому ніж це передбачено діючим законодавством. У зв’язку із чим, позивачка просила  зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити  на її користь недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.05.2010 року по момент винесення рішення та зобов’язати відповідача призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Стягнути на її користь кошти на правову допомогу  у розмірі 400 грн. та стягнути держмито у розмірі 3,40 грн.

        Ухвалою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 21.07.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про визнання дій відповідача протиправними та про зобов’язання  здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в частині вимог за період з 01.05.2010 року по 19.01.2011 рік включно залишено без розгляду, провадження по справі відкрито в частині позовних вимог з 20.01.2011 р.

      До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому  25.10.2011 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

                    Позивачка у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

                    Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Кам”янобрідської районної у м. Луганську ради у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі, позов не визнала, надала заперечення на позов в якому просила відмовити в  задоволенні позову.

                    В своїх запереченнях відповідач посилався на наступне. Позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.

            Під час подання заяви, 23.04.2010 р., позивач була ознайомлена з
перерахунком допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
по доходам, про що в заяві власною рукою зробила напис: «ознайомлена з
перерахунком допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Допомогу буду отримувати у мінімальному розмірі». Позивач звернулася до суду лише у 2011 р. Вважаємо, що клопотання про поновлення строку у даному випадку не може бути задоволено.

Згідно ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої
права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом. Згідно ст. 94 Конституції України Президент України,
після підписання закону, офіційно оприлюднює його. Закон набирає чинності через
10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
законом, але не раніше дня його опублікування. Також зазначимо, що посиланням в клопотанні у позовній заяві щодо права дітей віком до трьох років на виплату пенсії позивач вводить суд в оману, оскільки відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»з наступними змінами (далі - Закон), виплачується особі (одному з батьків дитини, усиновлювачу, опікуну, діду або іншому родичеві), яка фактично здійснює догляд за дитиною. З 01.01.2010 р. призначення і виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється відповідно до ст. 15 Закону та згідно п.п. 17 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»з наступними змінами (далі - постанова). Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за шість місяців, але не менше 130 гривень. Стосовно посилання позивача на рішення Конституційного Суду України
щодо неконституційності законів України про Державний бюджет відповідно на
2007 та 2008 роки, слід вказати наступне. Дію ч. 1 ст. 15 Закону на 2006 та
2007 роки було зупинено згідно із Законами України відповідно № 3235-ІУ від 20.12.2005 р. та № 489-V від 19.12.2006 р. Зупинення дії ч. 1 ст. 15 Закону на 2007 рік,   передбачене   п. 14   ст. 71   вищезазначеного   Закону   України   від 19.12.2006 р. № 489-У, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007. 28.12.2007 року було прийнято Закон України № 107-У1 (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), яким було змінено редакцію ч. 1 ст. 15 вищезазначеного Закону. Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Конституційним Судом України рішення щодо визнання п. 23 розділу 2
Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України»неконституційним не приймалися, отже він
є чинним і на сьогоднішній день. Рішення Конституційного суду України мають відношення виключно до законів України про Державний бюджет на ті роки, коли вони приймалися та не мають відношення до Законів України про Державний бюджет України на 2010 та 2011 роки. Рішень Конституційного Суду України щодо неконституційності окремих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у 2010 та 2011 р. не приймалося. Для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому
порядку довідка про склад сім'ї, декларація про доходи та майновий стан всіх членів сім'ї. Відповідно до абз. 5 п. 22 вищезазначеної постанови, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний, призначається з місяця звернення за її призначенням. При зверненні за допомогою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач була ознайомлена з можливістю призначення допомоги у розмірі, що перевищує
мінімальний (по доходам), про що особисто засвідчила у заяві від 23.04.2010 р.
Заяв щодо перерахунку вищезазначеної допомоги за доходами сім'ї в 2010 - 2011 рр. від позивача до управління не надходило. Державна допомога сім'ям з дітьми призначається тільки відповідно до вищезазначеного Закону. Тому посилання позивача в клопотанні у позовній заяві на Закон України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування»є безпідставним. Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п. З мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України
зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт,
який діяв у часі раніше». За змістом ч. З ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»фактично було змінено положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який діяв у часі раніше, пріоритетними в цьому випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України». Тому, не можна застосовувати до спірних правовідносин норму, яка не діє. Також позивач вводить суд в оману щодо норми, вказаної в позові як п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, яка проголошує випадки, на які позовна давність не поширюється. І серед них немає вимоги про відшкодування шкоди при перерахуванні, призначенні та виплаті пенсій і соціальних виплат внаслідок якщо таке нарахування або виплата здійснювалася на підставі нормативно-правового
акту визнаного незаконним. Відповідаючи на питання, завдане позивачем, які норми вище –Конституції України, чи КАС України, слід вказати наступне. Конституція України є основним законом держави, якому повинні відповідати всі нормативні акти, які приймаються в Україні. Позивач у своєму позові зазначає, що вона не є суб'єктом права на конституційне подання. Однак ст. 43 Закону України „Про Конституційний Суд України" встановлено, що громадяни України є суб'єктами права на конституційне звернення про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів
України. Тобто, кожний громадянин України має право звернутися безпосередньо до Конституційного Суду України. В управління також є зауваження до позивача щодо даних, наведених в таблиці 1  позовної заяви. Стосовно стовпчика № 4, де позивач вказує норму ст. 233 Кодексу Законів про працю України, якою встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.Вказана допомога не може бути основним джерелом існування позивача, тому що
основним таким джерелом, згідно законодавства України, є заробітна плата та пенсія за віком. А допомога, яка передбачена Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виплачується на дитину та має факультативний характер. Стосовно посилання позивача на Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», норма щодо
застосування при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Суду як джерела права дійсно є (ст. 17). Але ч. 4 ст. 19 зазначеного Закону проголошує, що за результатами перевірки чинних законів і підзаконних актів на відповідність
Конвенції та практиці Суду Орган представництва подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до чинних законів та підзаконних актів з метою приведення їх у відповідність з вимогами Конвенції та відповідною практикою Суду. Тобто, органи місцевого самоврядування, рівно як і суди загальної юрисдикції не можуть застосовувати при розгляді справ на свій розсуд
нормативно-правові акти зі змінами, які відповідають Конвенції, без відповідного рішення на законодавчому рівні. У своєму позові позивач зазначає, що на його адміністративний позов не поширюється позовна давність, чим проігнорувала вимоги ст. 99 КАС України, в якій чітко визначені строки подання адміністративного позову до суду за захистом своїх прав. Окремо зазначимо, що посилання позивача на ч. 1 ст. 15 Закону в редакції 2001 року не є вірним. Оскільки після 2001 року до зазначеного Закону вносились чисельні зміни та доповнення. Якщо взяти останню редакцію цього Закону від 10.07.2011 року, можна побачити, що ч. 1 ст. 15 проголошує: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі. Що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень (ч. 1 ст. 15 в редакції Закону № 107-УІ від 28.12.2007)». Тобто, норма діє до сьогоднішнього дня в редакції від
28.12.2007 р. і позивач ввів суд в оману, вказавши стару редакцію зазначеної статті Закону. І твердження позивача, що управління, ігноруючи рішення Конституційного Суду України, неправомірно нарахувало та виплачувало їй допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного у значно меншому розмірі ніж прожитковий мінімум, є невірним. Оскільки саме на підставі рішення
Конституційного Суду України, а також законів управління виплачує всім верствам
населення соціальні допомоги. Посилання позивача на рішення Європейського Суду з прав людини від 18.07.2006 р. є неправомірним, оскільки заявниця по справі заявляла вимоги вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. В даному випадку позивач отримує від управління державну соціальну допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку, що є окремим видом соціальної допомоги, та ніяк не є пенсією, згідно законодавства України. Крім того, позивач у клопотанні, заявленому в позовній заяві, посилається на норми КАС України (ч. 2 ст. 11), тим самим суперечить сама собі в частині вимог щодо непоширення строків позовної давності згідно ЦК України (ст.ст. 268, 1173, 1174, 1175).    

                  Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

                  Судом встановлено, що позивачка має сина  –ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.17).

                  З квітня 2010р. позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

          Вважаючи, що вказана допомога виплачувалась відповідачем з порушенням чинного законодавства, позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок допомоги з  01.05.2010 року у відповідності до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, однак листом у задоволенні такої вимоги відповідачем було відмовлено (а.с.20-21).

         Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

         Згідно ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

        Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»передбачена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

              Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

              Тобто, Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

       Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій ст. 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

             Таким чином, відповідач у справі –орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов’язок щодо нарахування та виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

     Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»встановлено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

    Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

          Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.

          Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

   Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»позивачу призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.04.2010 року у розмірі 130 грн..

  Так, ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було передбачено призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

        Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення абз.3 ч.2 ст.56, п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто таким чином була відновлена дія ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

             Положення Закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України наведеного Рішення, у зв’язку з чим вищенаведена редакція ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми була поновлена та діяла у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

      Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 р.  не були  визанні  неконституційними  внесені  п.23  Розділу  П ЗУ «Про  Державний бюджет України  на 2008 р.»від  28.12.07 р.  зміни  до ст. 15 ч.1  ЗУ  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,згідно з якими  допомога по догляду за дитиною  до досягнення  нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює  різниці між прожитковим мінімумом, встановленим  для працездатних  осіб, та  середньомісячним  сукупним доходом  сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше  130 грн. В зв’язку з чим вимоги в цій частині позову  задоволенню не підлягають.

     Відповідно до ст.94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачкою судові витрати не відшкодовуються.

             Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

             У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити за необґрунтованістю.

   Копію постанови направити сторонам. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

           Суддя                                                                                                                        Н.В.Бойко