ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" квітня 2011 р. Справа № 6/034-11
05.04.2011 року Справа № 6/034-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення боргу за Договором № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур від 25 липня 2008 року,
представники:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1015 від 29.11.2010 року);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 228 від 15 листопада 2010 року).
СУТЬ СПОРУ:
У березні 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся з позовом до господарського суду Київської області до Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (далі - відповідач) про стягнення боргу за Договором № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур від 25 липня 2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур від 25 липня 2008 року, а саме, щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт по збиранню урожаю зернових культур, у зв’язку з цим, на думку позивача, за відповідачем утворився борг у сумі 94 953 грн, з яких: 63 000 грн основний борг; 27 531 інфляційні та 4 422 3% річні.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10 березня 2011 року порушено провадження у справі № 6/034-11 та призначено її до розгляду на 05 квітня 2011 року.
У судовому засіданні 05 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачем подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив, що дійсно роботи позивачем були виконані та підписані відповідні акти виконаних робіт від 26 серпня 2008 року. У зв’язку з цим основний борг відповідача перед позивачем за договором № 3 становить 63 000 грн. Однак, щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій відповідач не погоджується та просить відмовити в їх стягненню, обґрунтовуючи це тим, що борг виник за останнім, у зв’язку з виникненням в державі фінансової кризи 2008-2009 роках, а тому даний факт унеможливив виконання відповідачем своїх зобов’язань по своєчасному та повному розрахунку з позивачем.
05 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
25 липня 2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі –виконавець, позивач у справі) та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук (далі –замовник, відповідач у справі) було укладено та підписано договір № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по збиранню урожаю зернових культур комбайном «Джон Дір 2266”.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк робіт визначається замовником, для чого він зобов’язаний не пізніше, як за 10 днів до початку робіт в письмовій формі сповістити виконавця про можливість розпочати збиральні роботи.
У відповідності до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5. договору, сторони домовились попередньо вартість робіт по збиранню урожаю визначити:
1. озима пшениця, площею 80 га, вартістю 350 грн за 1 га, загальна вартість виконаних робіт –28 000 грн;
2. озиме жито, площею 60 га, вартістю 350 грн за 1 га, загальна вартість виконаних робіт –21 000 грн;
3. овес, площею 30 га, вартістю 350 грн за 1 га, загальна вартість виконаних робіт – 10 500 грн;
4. гірчиця, площею 10 га, вартістю 350 грн за 1 га, загальна вартість виконаних робіт –3 500 грн, всього –63 000 грн.
Роботи по збиранню урожаю виконуються на пальному замовника. Розрахунки з виконавцем за надані послуги замовник здійснює впродовж збирання урожаю, за кожні 100 га зібраних площ і зобов’язується закінчити не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи. Датою повного розрахунку замовника з виконавцем є дата фактичного розрахунку з виконавцем.
У відповідності до п. 4.15. договору, замовник зобов’язується повністю провести розрахунок з виконавцем за надані послуги по збиранню урожаю в строки згідно п. 3.3. даного договору.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до проведення повного розрахунку за виконану роботу (п. 7.1. договору).
Так, за результатами виконаних позивачем робіт по збиранню урожаю зернових культур, 26 серпня 2008 році між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук було підписано акт виконання робіт в період з 10 серпня 2008 року по 16 серпня 2008 року, який підписаний уповноваженими сторонами позивача та відповідача та скріплений печаткою останнього.
Крім того, виконання позивачем робіт не заперечується самим відповідачем, що підтверджується його запереченням на позовну заяву. В даних запереченнях відповідач підтвердив факт виконання позивачем робіт за договором № 3, який укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук, а також підписання між ними акту виконання робіт від 26 серпня 2008 року.
Також, суд приймає до уваги той факт, що відповідач, відповідно до акту звірки розрахунків від 23 березня 2011 року та заперечення на позов, визнав виконання позивачем робіт, саме на загальну суму 63 000 грн, як суму, що передбачено в договорі.
Таким чином, з вище зазначеного акту виконання робіт та поданих відповідачем заперечень вбачається, що сторонами спору підписано акт без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, якості, вартості виконаних робіт та строків їх виконання за підписаним актом згідно договору № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур від 25 липня 2008 року.
Відтак, враховуючи вищевикладене та факт підписання сторонами спору акту виконаних робіт, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором з моменту підписання сторонами акту виконання робіт від 26 серпня 2008 року.
Зі змісту п. 3.3. договору вбачається, що розрахунки з виконавцем за надані послуги замовник здійснює не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 3.3 договору, відповідач зобов’язаний був оплатити вартість виконаних робіт за договором № 3 на проведення робіт по збиранню урожаю зернових культур від 25 липня 2008 року згідно акту виконаних робіт від 26 серпня 2008 року, у строк не пізніше трьох календарних днів після закінчення робіт та підписання акту про виконані роботи, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був оплатити роботи є 29 серпня 2008 року.
Проте, як свідчать матеріали справи, останній свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, вартість виконаних позивачем робіт не сплатив, у зв’язку з чим, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за виконані останнім роботи по договору становить –63 000 грн.
Крім того, дана заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 23 березня 2011 року на загальну суму 63 000 грн, який підписаний з боку позивача –ОСОБА_1 та директором і головним бухгалтером відповідно з боку відповідача –ОСОБА_4, а також засвідчений їх печатками.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.
Відтак, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 837 ЦК України у відповідача виникло зобов’язання оплатити виконані позивачем роботи.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобов’язань перед позивачем по сплаті боргу за виконані роботи не виконав, борг в сумі 63 000 грн, який відповідає фактичним обставинам справи не сплатив.
Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 63 000 грн основного боргу є обґрунтованою та правомірною.
Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.08.2008 року по 31.12.2010 року на суму боргу 63 000 грн, що складає –4 422 грн.
Так, положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 422 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 30.08.2008 року по 31.12.2010 року на суму боргу 63 000 грн, що складає –27 531 грн.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Відтак, до простроченого платежу за виконані позивачем роботи по збиранню урожаю зернових культур на суму 63 000 грн, який повинен бути оплачений до 29 серпня 2008 року включно, позивач мав застосовувати індекс інфляції визначений у жовтні 2008 року за вересень 2008 року і до моменту погашення боргу, тобто з 01.09.2008 і до моменту погашення боргу, а не з 30.08.2008, як заявляє позивач.
Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити виконані роботи, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних (з 30 серпня).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції за період з 30 серпня 2008 року є не правильним та не є обґрунтованим.
Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобов’язання з оплати виконаних робіт за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція, з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за правильний період:
(Індекс інфляції 2008: вересень - 101,1; жовтень - 101,7; листопад - 101,5; грудень - 102,1;
Індекс інфляції 2009: січень - 102,9; лютий - 101,5; березень - 101,4; квітень - 100,9; травень - 100,5; червень - 101,1; липень - 99,9; серпень - 99,8; вересень - 100,8; жовтень - 100,9; листопад - 101,1; грудень - 100,9;
Індекс інфляції 2010: січень - 101,8; лютий - 101,9; березень - 100,9; квітень - 99,7; травень - 99,4; червень -99,6; липень - 99,8; серпень -101,2; вересень - 102,9 ; жовтень - 100,5 ; листопад - 100,3; грудень - 100,8), що складає середній індекс інфляції за період – 1,305
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
01.09.2008 - 31.12.2010630001.3051921582215
Враховуючи, що інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу.
Оскільки, вірна сума інфляційних, за розрахунком суду, за вказаний період складає 19 215 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 27 531 грн інфляційних підлягає частковому задоволенню в сумі 19 215 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 8 316 грн, суд відмовляє.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 000 грн основного боргу, 4 422 грн 3% річних та 19 215 грн інфляційних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (код 00496828) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 63 000 грн основного боргу, 4 422 грн 3% річних та 19 215 грн інфляційних, а також 866,37 грн державного мита та 215,33 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині позову про стягнення 8 316 грн пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Черногуз А.Ф.