ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" квітня 2011 р. Справа № 6/004-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Українська Фруктово-Овочева Компанія” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу,
представники:
позивача: не з’явився;
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 31 січня 2011 року).
СУТЬ СПОРУ:
У січні 2011 року Закрите акціонерне товариство “Українська Фруктово-Овочева Компанія” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа –підприємець ОСОБА_2, про стягнення боргу.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що під час здійснення перевезення вантажу сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого було пошкоджено товар. У зв’язку з цим, позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 збитки у розмірі 127 198,06 грн.
Позовна вимога ґрунтується на положеннях ст. 924 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14 січня 2011 року порушено провадження у справі № 6/004-11 та призначено її до розгляду на 01 лютого 2011 року.
Представником Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 подані письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких він просить прийняти рішення, яким в позові ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” про стягнення боргу відмовити з підстав, викладених у даних поясненнях.
У зв’язку з неявкою в судове засідання 01 лютого 2011 року відповідача, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи телеграму відповідача про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 15 лютого 2011 року.
14 лютого 2011 через загальний відділ господарського суду Київської області від Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив від 14 лютого 2011 року на позовну заяву, у якому він просить у задоволені позову ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” відмовити повністю з підстав, викладених у даному відзиві.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2011 року, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 09 березня 2011 року, у зв’язку з неподанням сторонами витребуваних документів.
У судовому засіданні 09 березня 2011 року позивачем подано клопотання, в якому він просить замінити первісного відповідача Фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 на належного відповідача Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що транспортна заявка № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року є неналежним доказом, а перевізником, на думку позивача, який взяв на себе зобов’язання по отриманню та доставці вантажу позивачу є третя особа, тобто - ФОП ОСОБА_2.
Таким чином, позивач посилається на товарно-транспортну накладну № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року, як на доказ того, що саме за цією товарно-транспортною накладною Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі.
Проте, суд зазначив, що з наданої позивачем товарно-транспортної накладної № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року вбачається, що перевізником зазначено - ТОВ “Девмарк”, замовником - ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”, вантажовідправник - ПОСГП “Долинський теплично-овочевий комбінат”, вантажоотримувач - ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” та водій –ОСОБА_2
В судовому засіданні судом встановлено та роз’яснено позивачу, що належним відповідачем за заподіяні позивачу збитки є саме - ТОВ “Девмарк”, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року, а не ФОП ОСОБА_2, який виступав в перевезені лише як фізична особа - водій транспортного засобу, а не як фізична особа підприємець.
Стаття 24 ГПК України надає право суду замінити неналежного відповідача. Встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд може допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Така процесуальна дія суду обумовлена згодою позивача.
Водночас, в судовому засіданні позивачем подано заяву від 09.03.2011 року, в якій він зазначив, що звернення до ТОВ “Девмарк” стосовно справи № 6/004-11 підстав немає, оскільки відсутні будь-які докази (а.с. 111).
Відтак, позивач висловив свою незгоду про заміну первісного відповідача на ТОВ “Девмарк”, як належного відповідача за думкою суду.
Таким чином, системний аналіз частини 3 статті 24 ГПК України вказує на те, що у випадку незгоди позивача на заміну неналежного відповідача, зазначена стаття надає право суду розглянути справу згідно з пред'явленим позовом.
Відповідно до частини 4 ст. 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Враховуючи вищевикладене, суд виніс ухвалу від 09 березня 2011 року, якою задовольнив клопотання позивача та на підставі ч. 3 ст. 24 ГПК України здійснив заміну первісного відповідача - Фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 на - Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2.
Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення боргу до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі –ФОП ОСОБА_2, відповідач).
Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 09 березня 2011 року суд відклав розгляд справи на 05 квітня 2011 року для надання можливості відповідачу скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК.
До початку судового засідання, 30 березня 2011 року позивачем подано клопотання від 29 березня 2011 року про розгляд справи без участі представника позивача на підставі вже поданих доказів.
Представником Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (відповідач) подані письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких він просить прийняти рішення, яким в позові ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” про стягнення боргу відмовити з підстав, викладених у даних поясненнях.
05 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд
УСТАНОВИВ:
20 лютого 2009 року між ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” (далі - покупець) та ПОСГП «Долинський теплично-овочевий комбінат»(далі - постачальник) було укладено договір поставки № 20/02-09, відповідно до умов якого (п. 2.1) постачальник зобов’язується передати в обумовлені цим договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар у власність та сплатити за його обумовлену за цим договором грошову суму.
В подальшому, за твердженням позивача, за допомогою засобів факсового зв’язку, 25 лютого 2010 року між замовником, ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”, з однієї сторони та СПД ОСОБА_4, з другої сторони, було підписано транспортну заявку № 25/02/10.
За посиланням позивача, дану заявку було оформлено з метою настання правових наслідків за договором поставки № 20/02-09 від 20 лютого 2009 року, а саме, для перевезення оплаченої партії товару (свіжі огірки вагою 6004 кг), тобто товару, який позивач замовив у ПОСГП «Долинський теплично-овочевий комбінат».
У даній заявці сторони визначили такі умови перевезення, зокрема:
- вантаж, його кількість, маса: огірок до 8 т;
- дата та час завантаження: 25.02.2010 р. на16.00;
- маршрут перевезення: м. Долина –м. Київ;
- держ. № прицеп № прізвище водія: Мерседес НОМЕР_1 ОСОБА_2;
- вантажовідправник: ПОСП «Долинський тепличний комбінат»;
- вантажоодержувач: ЗАТ “Уфок».
При цьому, в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної від 25 лютого 2010 року, у якій зазначено, що дана накладна видана ПОСП «Долинський тепличний комбінат»(вантажовідправник);
- замовник та вантажоотримувач: ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”;
- автопідприємство, яке здійснює перевезення: Девмарк, водій: ОСОБА_2;
- автомобіль: НОМЕР_1.
Так, відповідно до вищевказаної накладеної водій ОСОБА_2 доставив автомобіль “Мерседес” державний номер НОМЕР_1 для отримання вантажу та його доставки позивачу 25 лютого 2010 року. Зазначений факт підтверджено самим ОСОБА_2 у поданих письмових поясненнях щодо заявленої позовної вимоги.
Проте, 26 лютого 2010 року, близько 6 години ранку, ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем марки “Мерседес –Бенц», номерний знак НОМЕР_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої автомобіль зазнав технічних пошкоджень, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2009 року та протоколом огляду транспортного засобу від 26 лютого 2009 року, які складені інспектором Червоноармійського ВДАІ, лейтенантом міліції Здановським Вадимом Володимировичем.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди було складено акт про пошкодження товару за участю представника ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” –ОСОБА_7 та ОСОБА_2, як водія, в якому перевізником також зазначено ТОВ «Девмарк».(а.с. 23)
Враховуючи вищевикладені обставини та враховуючи ухвалу суду від 09 березня 2011 року, якою здійснено заміну первісного відповідача - Фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 на - Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 позивач просить суд стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 збитки за не отриманий та втрачений товар на підставі ст.924 ЦК України.
При цьому, у своєму клопотанні про заміну неналежного відповідача, позивач зазначає, що транспортна заявка № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року не є належним доказом.
Так, судом досліджено та встановлено, що у транспортній заявці № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року зазначено «Сулка Андрія», як водія, а не як виконавця (перевізника) за договором перевезення у розумінні ч. 1 ст. 909 ЦК України, начебто укладеного між СПД ОСОБА_4 та ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”, що в свою чергу вказує на неможливість виникнення правовідносин з перевозки товару, саме між СПД ОСОБА_2 та ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”, тобто відсутні докази прийняття першим, заявки на перевезення вантажу від ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія”.
Крім того, судом встановлено, що зазначена транспортна заявка № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року була надіслана СПД ОСОБА_4 26 лютого 2010 о 11:45 год., а дорожньо-транспортна пригода сталася 26 лютого 2010 о 6:00 год., що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2009 року, протоколом огляду транспортного засобу від 26 лютого 2009 року, які складені інспектором Червоноармійського ВДАІ, лейтенантом міліції Здановським Вадимом Володимировичем та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від 26 лютого 2010 року.
Також, позивач обґрунтовує свою позовну заяву товарно-транспортною накладною від 25 лютого 2010 року, за якою було передано продукцію для перевезення.
Так, вивчивши наявну в матеріалах справи товарно-транспортну накладну від 25 лютого 2010 року суд встановив, що перевізником за цим документом зазначено «Девмарк”, а ОСОБА_2 зазначений лише водієм.
Крім того, під час розгляду справи судом було роз’яснено позивачу, що в силу вимог ст. 924 ЦК України належним відповідачем за заподіяні позивачу збитки може бути перевізник, тобто - ТОВ “Девмарк”, яке зазначено перевізником в товарно-транспортній накладній, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 25/02/10 від 25 лютого 2010 року, а не ФОП ОСОБА_2, як зазначає позивач.
Водночас, судом у судовому засіданні також було звернуто увагу позивача на те, що відповідно до положень ст. 909 ЦК України прямим доказом вини ТОВ «Дермак” у завданих позивачу збитках може бути транспортна накладна в сукупності з відповідною угодою (заявкою) позивача та ТОВ «Девмарк” на перевезення вантажу та наявність доказів того, що транспортна накладна підписана з боку перевізника повноважною особою, а не саме по собі зазначення ТОВ «Девмарк” перевізником у транспортній накладній.
Проте, у судовому засіданні 9 березня 2011 року позивачем подано заяву від 09.03.2011 року, в якій він зазначив, що звернення до ТОВ “Девмарк” стосовно справи № 6/004-11 підстав немає, оскільки відсутні будь-які докази.
Положеннями частини 3 статті 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Доказів існування транспортної заявки між позивачем та ТОВ «Девмарк”, перший суду не надав, так само, як і не подав суду докази існування транспортної заявки між позивачем та ФОП – ОСОБА_2
Відтак, вищевказане та ч. 3 ст. 909 ЦК України свідчить про відсутність між ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 правовідносин, які склалися з перевезення продукції, згідно товарно-транспортної накладної від 25 лютого 2010 року, а тому, на останнього як на перевізника, в силу вимог ст. 924 ЦК України, не може бути покладена відповідальність за пошкодження чи втрату вантажу.
Відтак, господарський суд бере до уваги ту обставину, що позивачем не доведено належними доказами існування правовідносин ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” з ОСОБА_2 саме як з Фізичною особою –підприємцем.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що його посилання на ст.ст. 923, 924 ЦК України, як на відповідальність перевізника є безпідставними виходячи з наступного.
Як, вже було встановлено вище, що у ЗАТ “Українська Фруктово-Овочева Компанія” з ФОП ОСОБА_2 відсутні правовідносини, зокрема, правовідносини, що виникають з договору перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
В силу вимог ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Загальні підстави цивільно-правовірної відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.
Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів зазначена цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відтак, враховуючи сукупність встановлених судом обставин у справі, зокрема, відсутність договірних правовідносин позивача з відповідачем та недоведеність порушеного останнім права першого, вказує на відсутність протиправної поведінки відповідача як ФОП, а отже і відсутність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненими в результаті цього збитками.
Приймаючи рішення, суд також взяв до уваги той факт, що з наявних матеріалів справи вбачається, що у завданих позивачу збитках можна за певних умов вбачати лише винні дії водія як фізичної особи, а не суб’єкта господарювання –ФОП ОСОБА_2
Водночас, визначення ступеня вини фізичної особи та, відповідно розгляд справи пов’язаних з правовідносинами, що склалися між фізичними особами (громадянами) та юридичними особами, в контексті спірних правовідносин та з огляду на вимоги ст. ст. 1, 12 ГПК України, не є компетенцією господарських судів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладається саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Черногуз А.Ф.