21.09.2011                                                                                           Суддя: Попова  В.  О.

Справа №  2-1825/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

21 вересня 2011 року  Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі:  головуючого  судді - Попової  В.О., при секретарі - Лисенко В.В.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до   ОСОБА_2,   третьої  особи з  боку   відповідаса    ТОВ «Енерго Алекс»про надання  у   володіння   та   користування   частки  квартири   в   натурі  та   про   укладання  окремого   договору   найму   житлового   приміщення,

    В С Т А Н О В И В:

Позивач   звернулася     з  названим   позовом до відповідача, просила суд надати їй у володіння  і користування   кімнату, жилою площею 11,3 кв.м.,  та  кімнату, жилою площею 9,1 кв.м., а відповідачу -  кімнату, жилою площею 13,9 кв.м., що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1, при цьому   кухню, коридор,   вбиральню цієї ж квартири залишити у їх загальному користуванні. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона та відповідач  приватизували зазначену квартиру, і на підставі свідоцтва на право власності на житло №9122 від 28.11.1996 року,  вказана   квартира   належить   їй  та    відповідачу   на   праві   спільної   сумісної   власності. Себе вона вважає власником 1/2 частини вказаної квартири. Вважає, що  вказаним порядком володіння та користування квартирою, житлові умови як її, так і відповідача не будуть порушені. Крім   того просить укласти  окремий   договір  найму   житлового   приміщення.

У судове засідання позивач  не з`явилася, надавши  суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі,  наполягала   на   задоволенні   позовних   вимог  в   повному  обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать розписка про отримання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Представник третьої особи  ТОВ «Енерго Алекс»у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Суд , дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступне.    

          Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України, майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

  Судом встановлено, що  на підставі свідоцтва на право власності на житло №9122 від 28.11.1996 року   квартира АДРЕСА_1 належить  позивачу   та   відповідачу    на   праві   спільної   сумісної   власності без визначення часток кожного з них у праві власності. Зазначене право     спільної   сумісної   власності зареєстровано Комунальне  підприємство «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації».

Оскільки частки кожного з сторін  у праві власності  не   визначені,  суд   розцінює  посилання  позивача  в  позові   на  ст. 358   ЦК  України    як    неправомірне,   бо   відносини   між   сторонами    повинні   регулюватися   ст.ст.368, 370 ЦК  України    

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі, а ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

          Як  вбачається  з  технічного   паспорту  на квартирі АДРЕСА_1,  виготовленого КП  „ Горлівське міське бюро технічної інвентаризації ” станом на 09 лютого  2009 року квартира   складається з коридору площею 5,6 кв.м., вбиральні площею 2,5кв.м., кухні площею 6,9 кв.м., жилої кімнати площею 13,9 кв.м., жилої кімнати площею 9,1 кв.м., жилої кімнати площею 11,3 кв.м, вбудованої шафи площею 1,1 кв.м.,   а всього загальна площа 53,2 кв.м.,  жила  площа –34,3  кв.м

          З урахуванням    вимог ст.370 ЦК України  сторонам необхідно надати  у володіння та користування жилу площу квартири у натурі, що повинна дорівнювати кожному   по 17,15 кв.м.   

Запропонований позивачем порядок володіння, користування квартирою в натурі,   передбачає закріплення за позивачем  в натурі   кімнат   жилою площею 11,3 кв.м.  та  9,1кв.м,   тобто   11,3 кв.м.  +  9,1кв.м = 20,4 кв.м .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

          Згідно за ст.155 Житлового кодексу України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.   

          Відповідно до абз.2 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»від 04.10.1991 р. № 7 (з наступними змінами) суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.  

          Відповідно до ч.1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.   

                 Однак виділ частки у натурі у спільному майні може бути обмежений безпосередньо законом або в силу неподільності речі.   

                 Так, за ст. 183 ЦК України неподільною вважається річ, яку неможливо поділити без втрати її цільового призначення.   

          Відповідно до п.14 постанови  Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»від 22.12.1995 р. № 20 (з наступними змінами) квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.    

Позивачем  будь –яких доказів про те, що їй може бути виділена відокремлена частина квартири із самостійним виходом, а також доказів про наявність технічної можливості переобладнання спірного приміщення в ізольовані квартири суду не надала; будь-яких клопотань з   боку    позивача  щодо витребування судом додаткових доказів та призначення експертизи до  суду  не   надходило. Разом  з  тим запропонований позивачкою варіант визначення порядку користування спірною квартирою грубо порушує право власності відповідача ОСОБА_2 на вільне володіння, користування та розпорядження його  майном.

На   підставі    викладеного   позов   в   частині   надання  у   володіння   та   користування   частки  квартири   в   натурі  задоволенню   не   підлягає.

          Щодо   позовних   вимог  про     укладання  окремого   договору   найму   житлового   приміщення  суд   зазначає   наступне.

Наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення (ст.158 ЖК).

Конституцією України ( ст..41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції” від 17.07.1997р. №475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16,386,391 ЦК України.

Об’єктом власності особи може бути, зокрема, житло –житловий будинок, садиба, квартира (статті 379,382 ЦК України).

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

        Отже, судом встановлено, що спірна квартира належить  сторонам  на праві спільної сумісної власності  подружжя,  що   підтверджується   свідоцтвом на право власності на житло №9122 від 28.11.1996 року.

На цей час в квартирі зареєстровані та  проживають позивачка  ОСОБА_1, відповідач  ОСОБА_2, що  підтверджується  довідкою  ТОВ   «Енерго-Алекс» , (а.с.14).  

          Особистий рахунок № НОМЕР_1 за користування  комунальним послугами виписано на  відповідача ОСОБА_2,/а.с.13/,   але   останній   не виконує  своїх обов’язків   по утриманню квартири,   комунальні  послуги    сплачує позивач, ( а.с.21-22)  Як   вже   зазначалось відповідно  до ст.355  ЦК  України, майно, що  є  у власності  двох  або більше  осіб (співвласників) належить їм  на  праві  спільної  власності(спільне майно).

Ст.360  ЦК  України   передбачає,  що  співвласник  відповідно  до своєї  частки  у праві  спільної часткової  власності  зобов’язаний  брати участь  у витратах  на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів(обов’язкових платежів), а також  нести  відповідальність  перед третіми особами  за  зобов’язаннями, пов’язаними  із спільним майном.

Таким чином,  як  вбачається  з матеріалів  справи, норм  цивільного  законодавства,   співвласники повинні приймати участь  в  утриманні  квартири АДРЕСА_1, а тому  суд вважає,  позовні  вимоги ОСОБА_1         щодо   зміни    договору   найму  житлового   приміщення   в   частині   розділення   між   ОСОБА_1    та   ОСОБА_2 у рівних частках   осбистого   рахунку   по оплаті комунальних послуг за    спірну  квартиру       є  законними , обґрунтованими  і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 223, 224-226  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов   ОСОБА_1  до   ОСОБА_2,   третьої  особи з  боку   відповідача    ТОВ «Енерго Алекс»про надання  у   володіння   та   користування   частки  квартири   в   натурі  та   про   укладання  окремого   договору   найму   житлового   приміщення   задовольнити   частково.

Змінити    договір    найму  житлового   приміщення, розділивши   між   ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  у рівних частках   особистий  рахунок №НОМЕР_1  по оплаті комунальних послуг за  квартиру АДРЕСА_1  

Зобов’язати ТОВ   «Енерго-Алекс» розділити між ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  у рівних частках   особистий  рахунок №НОМЕР_1  по оплаті комунальних послуг за  квартиру АДРЕСА_1    

          Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.    

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Центрально - Міський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                    В.  О.  Попова