Справа № 22-294-08                                                                                       Голов. в 1 інст.- Сидорук Є.І.

Категорія - Ц-41                                                                                             Доповідач-Василевич В.С.

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    4 березня 2008 року                                                                 м.Рівне

  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

                                     Головуючого судді-Василевича В.С.

                                     Суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.

                                     при секретарі Демчук О.С.

                                     з участю позивачки ОСОБА_2,її пред-

                                     ставника адвоката ОСОБА_3., від-

                                     повідачки ОСОБА_1., прокурора

                                     Квятковського  Я.А.                                                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Рівненського міського суду від 10 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності шляхом зняття з реєстрації та виселення і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання членом сім”ї  та права користування житлом,-

                                              в с т а н о в и л а:

     Рішенням Рівненського міського суду від 10 грудня 2007 року  задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності шляхом зняття з реєстрації та виселення разом з неповнолітніми дітьми.

     В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання членом сім”ї  відмовлено.

     В апеляційній скарзі відповідачка доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

     Вона за згодою позивачки поселилась з дітьми в будинок, в якому мешкала її баба ОСОБА_4. і з якою вона вела спільне господарство.

     Після смерті в грудні 2003 року ОСОБА_4. вона залишилась проживати в будинку з її донькою-позивачкою у справі. З нею теж вела спільне господарство, що стверджено відповідними доказами.

     Як член сім”ї вона в силу ст.ст. 156, 157 ЖК України має нарівні із власником право на користування спірним будинком. Це право в неї зберігається і після смерті баби.

     Вважає безпідставним посилання в рішенні на наявність у неї на праві приватної власності в селі Іваничі Рівненського району будинку, оскільки цей будинок є ветхим і непридатним для проживання і нею лише використовується земельна ділянка біля будинку.

   Ухвалюючи рішення про виселення, суд не врахував охоронюваних законом інтересів неповнолітніх дітей.

   По наведених підставах просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її зустрічного позову.

    В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводить про те, що суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення, тому просить про залишення його без змін.

   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з”явились в судове засідання, дослідивши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

    Як видно з матеріалів справи та як це правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 до заміжжя проживала в будинку АДРЕСА_1 разом із своєю матір”ю ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_4. однією сім”єю.

    Після розірвання шлюбу вона разом з двома неповнолітніми дітьми зі згоди матері та баби в березні 2003 року повернулась в цей же будинок, в якому проживає й дотепер.

    Спору щодо законності її вселення та проживання не було.

    Після смерті ОСОБА_4. власником будинку в порядку спадкування стала її дочка ОСОБА_2, котра 30 травня 2005 року уклала з ОСОБА_1. договір найму житла строком на 1 рік (а.с.- 9) з подальшою реєстрацією проживання в цьому будинку.

    Оскільки із закінченням строку дія договору найму припинилась, то суд, виходячи із положень ст.169 ЖК України та інших норм цивільного законодавства, визнав вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1. підставними. Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись, оскільки судом не враховано обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору.

    Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_1 вселилась в  березні 2003 року  в будинок  разом з дітьми  зі згоди баби ОСОБА_4. та матері ОСОБА_2  

    При цьому, як про це правильно зазначено в оскаржуваному рішенні суду, сама по собі відсутність чи наявність прописки (реєстрації) не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім”ї власника приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

    Відповідно до ч.1 ст. 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи,які проживатимуть з наймачем і за змістом ст.810, ст.820 цього ж Кодексу та ч.1 ст.162 ЖК України   цей договір є платн-

ним.

    Але як видно із змісту укладеного між сторонами договору найму житла, він є безоплатним і не містить  персоніфікованих даних про дітей ОСОБА_1.

    Отже, за наведених вище обставин та пояснень ОСОБА_1. щодо причин складання договору (необхідність реєстрації для отримання донькою паспорта) немає достатніх підстав вважати, що з  укладенням  договору  найму  житла   змінився її правовий  статус на наймача, оскільки вона вселилась з дітьми до баби і матері для проживання не на умовах договору найму.

   Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1. про визнання членом сім”ї ОСОБА_4. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона померла 28 грудня 2003 року і з настанням смерті її право власності припинилось. В порядку спадкування власником будинку стала ОСОБА_2 

   Судом  встановлено, що  ОСОБА_1 після  смерті  баби  залиши-

лась проживати з ОСОБА_2 однією сім”єю. Проте питання про наявність права  на користування житлом з підстав знаходження у сімейних відносинах з матір”ю не ставила і вимог з цього  приводу  не

заявляла.   

    Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи і неправильно застосовано  норми матеріального права рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

   На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.162 ЖК України,ч.1 ст.810, ч.1 ст.816, ст.820 ЦК України  п.2 ч.1 ст.307,  ч.1 ст.309, ст.313, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                             в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити  частково.

     Рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2007 року в частині вимог ОСОБА_2   про захист права  власності шляхом зняття з реєстрації та виселення  ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми скасувати і в задоволенні цих вимог відмовити.

     В решті рішення залишити без змін.  

     Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене  в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.

                     Головуючий суддя-                         Василевич В.С.

                      Судді:                                                Гордійчук С.О.

                                                                                 Шимків С.С.