Справа № 22-325-08 Голов. в 1 інст- Мішура В.С.
Категорія-Ц-25 Доповідач-Василевич В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича В.С.
Суддів:Гордійчук С.О., Шимківа С.С.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю позивача ОСОБА_1., його
представника адвоката ОСОБА_2., представника
Рівненської філії ЗАТ КБ “ПриватБанк” Лука-
шина Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Рівненської філії “ПриватБанку” на рішення Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатко-
вою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, закритого акціо-
нерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача, стягнення страхової виплати та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року задоволено частково позов ОСОБА_1. по вищезазначених вимогах та стягнуто на його користь з відповідачів солідарно 38080 грн. страхової виплати, 814 грн. неустойки та 13000 моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Рівненська філія “ПриатБанку” доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач не довів і суд не встановив в чому полягає моральна шкода та якими доказами доведено її заподіяння. Посилання суду на те, що позивач, як спадкоємець, змушений сплачувати платежі по кредиту, затрачувати значний час для врегулювання конфліктної ситуації є безпідставними, оскільки погашення кредиту є обов”язком, що перейшов до позивача в порядку спадкування.
Зволікання з розглядом питання про страхову виплату не було допущено, оскільки всі необхідні документи позивач подав лише в листопаді 2007 року.
При ухваленні рішення судом не враховані вимоги ст.16 Закону України “Про страхування” щодо відповідності умов договору страхування Правилам страхування. В договорі є посилання на Правила страхування здоров”я на випадок хвороби від 20 липня 1998 року і в заяві ОСОБА_3. про укладення договору особистого страхування зазначено, що з цими правилами та умовами страхування вона ознайомлена.
Суд же дійшов необгрунтованого висновку про те, що вона з Правилами не була ознайомлена.
Оскільки Правила про страхування здоров”я на випадок хвороби містять перелік випадків, які не визнаються страховими, в числі яких є новотвори встановлені відповідним діагнозом медичного закладу на протязі перших трьох місяців після набуття чинності Договором страхування, то страхова виплата не повинна проводитись.
Вважає, що суд безпідставно поклав на ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ТзОВ “Кредо” солідарний обов”язок по страховій виплаті.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з”явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2005 року між ОСОБА_3. та “Приатбанком” укладено кредитний договір про надання кредитних коштів в сумі 30080 грн. на придбання легкового автомобіля та 10360 грн. на сплату страхових платежів. Цього ж дня між товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в особі страхового агента “ПриватБанк” і ОСОБА_3. укладено договір особистого страхування, за яким, у разі настання страхового випадку, страховик зобов”язується здійснити страхову виплату страхувальнику або вигодонабувачу. Строк дії договору до 19 липня 2011 року (а.с.-13).
13 вересня 2005 року ОСОБА_3. було встановлено діагноз: рак правої нирки, після чого вона продовжувала лікування в Рівненському обласному онкологічному диспансері, а 16 квітня 2007 року померла. (а.с.-20,52).
Згідно п.9.2 Договору особистого страхування від 20 липня 2005 року смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок захворювання застрахованої особи, яке вимагає амбулаторного або стаціонарного лікування, за умови, що воно сталося під час дії цього договору та підтверджене документами медичного закладу є страховим випадком (а.с.-13)
Аналогічне положення міститься і в п.3.3.2 Правил страхування здоров”я на випадок хвороби ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” від 20 липня 1998 року (а.с.-46).
Заперечуючи проти позову, представник відповідачів доводив про правомірність відмови у страховій виплаті, покликаючись на п.3.4.4 Правил страхування здоров”я на випадок хвороби ТДВ “Страхова компанія “Кредо” від 20 липня 1998 року, згідно з яким не визнаються страховим випадком новотвори, щодо яких відповідний діагноз встановлений медичним закладом протягом трьох місяців після набуття чинності договором страхування.
Але суд підставно відхилив такі доводи, оскільки вимоги позивача грунтуються на тому, що у зв”язку із смертю його матері наступив, передбачений п.9.2 договору особистого страхування, страховий випадок. Таким він визнається і пунктами 3.3.2, 3.3.1 Правил страху-
вання на випадок хвороби.
Отже, за наведених обставин та з врахуванням вимог закону суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність страхового випадку та права позивача, як спадкоємця на отримання страхової виплати.
При цьому суд підставно застосував п.17.1.3 Договору особистого страхування, який передбачає майнову відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування у формі пені в розмірі 0,01 від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Оскільки підставою виникнення обов”язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, яким в даному випадку є невиконання договірного зобов”язання, то суд дійшов правильного висновку про заподіяння позивачеві моральної шкоди,яка полягає у душевних стражданнях, пов”язаних з неправомірною відмовою у страховій виплаті. Такий висновок відповідає ст.23 ЦК України.
Разом з тим, обговорюючи питання про розмір визначеного судом морального відшкодування, колегія суддів дійшла висновку про неврахування ним, передбачених ч.3 ст.23 ЦК України вимог розум-
ності і справедливості. Виходячи з цих вимог та характеру правопорушення, колегія суддів знаходить, що 13000 грн., які суд присудив до стягнення з відповідачів, є завищеним, в зв”язку з чим він підлягає зменшенню до 7000 грн.
Судом також неправильно визначено розмір судового збору по цій вимозі. Відповідно до підпункту “д” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір державного мита з позовних вимог немайнового характеру становить 0,5 неоподатковано-
го мінімуму доходів громадян, а не 5 відсотків. Така ставка встановлена для оплати позовів про відшкодування моральної шкоди, що випливають із вимог про захист честі та гідності, чого в даному випадку немає.
Тому розмір судового збору теж підлягає зменшенню з 1038 грн. 95 коп. до 397 грн. 45 коп. (388.95+8.50).
Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права воно в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат підлягає зміні.
Решта доводів апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом приведені в рішенні відповідні обгрунтування, з якими колегія суддів погоджується.
На підставі наведеного,керуючись ст.23 ЦК України, ч.2 ст.79, ст.80,
п. 2.ч.1 ст.307,ст.309, 316 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Рівненської філії “ПриватБанку” задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 11 грудня 2007 року
в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та судових змінити, зменшивши розмір стягнутої солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” та Закритого акціонерного товариства КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 13000 грн. до 7000 грн.та судового збору з 1038 грн.95 коп. до 397 грн.95 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя- Василевич В.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.