РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2570/11

12.10.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги  тим, що за договором позики відповідачка не повернула своєчасно грошові кошти у сумі 1200 доларів США з кінцевим терміном повернення боргу до 11.06.2011 року, у зв’язку з чим просить стягнути з борг  в сумі 9565, 80 грн., передбачений розпискою.

         Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримавши заявлені вимоги у повному обсязі.  

         Від відповідачки до суду надійшла заява про визнання позовних вимог в сумі 9565,80 грн. та розгляду справи за її відсутністю.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

31.05.2011 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем  (позичальником) укладено договір позики, згідно якого  позичальник отримав  від позикодавця суму в розмірі 1200 доларів США з поверненням до 11.06.2011 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем написано розписку від 31.05.2011 року /а.с.4/.

На підставі вищевикладеного, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Правовідносини регулюються ст. 526, 530, 536, 549, 610, 612-613, 625, 1046-1050, 1052 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 205,207, 1047 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом  розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.  На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст.1046 ЦК України з договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість  речей того ж роду та такої ж якості.

У розписці зазначено, що відповідачка зобов’язується повернути позивачеві 1200 доларів США.

Ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що зобов’язання має виконуватися належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, укладаючи та підписуючи договір позики грошей, погодився з зазначеними в ньому умовами.

Позивач виконав належним чином свої зобов’язання за договором, тобто надав відповідачеві обумовлену договором суму позики, а відповідач в свою чергу умови договору належним чином не виконав.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у порушені зобов’язання, а також того, що ним були вжиті всі заліжні від нього заходи щодо виконання зобов’язання.

Підстав, передбачених ст. 617 Цивільного кодексу України, для звільнення від відповідальності за порушення зобов ‘язання судом не встановлено.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов ‘язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів про повернення позики відповідачкою суду не представлено.

Таким чином, суд погоджується з позовними вимогами позивача і стягненню з відповідачки підлягає  заборгованість на загальну суму 9565, 80 грн.

Крім того відповідачка визнала позов у повному обсязі. Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права свободи та інтереси інших осіб.

         Відповідно до частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує  з відповідача в доход держави судовий збір у розмірі 95,65 грн.        

Керуючись статтями  10,  60, 88,  212, 215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики  задовольнити.

2.          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  9565,80 грн.  

3.          Стягнути з ОСОБА_2  судовий збір в доход|доход| держави у розмірі 95,65  грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя