Справа № 190/189/25

Провадження №1-кп/190/88/25

ЄРДР № 12024041560000232

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка Токмацького району Запорізької області, громадянки України, освіта повна середня, не заміжня, не працює, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрована АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

19 травня 2022 року ОСОБА_4 після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", не змінюючи фактичне місце проживання, а саме: АДРЕСА_2 , тобто в супереч нормам Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, проживаючи на території П`ятихатської територіальної громади, Кам`янського району, Дніпропетровської області, тобто адміністративно-територіальної одиниці, на якій безпосередньо не проводяться бойові дії, але яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", вирішила вчинити шахрайські дії шляхом внесення неправдивих відомостей до електронної заяви про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо себе та неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим незаконно отримати грошову винагороду.

Так, 19 травня 2022 року ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_2 за допомогою мобільного телефону, який має підключення до всесвітньої мережі «Інтернет», з належного їй номеру мобільного оператора ПрАТ Київстар» НОМЕР_1 , здійснила вхід до мобільного додатку Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (портал Дія), та згідно п.2 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» затвердженого (Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, подала електронну заяву № 11230004012201563 про взяття на облік та включення до Єдиної іформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо себе та прив`язала додаткову заяву, щодо неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій умисно зазначила завідомо неправдиві відомості, щодо переміщення із адреси, де фактично зареєстрована, а саме: АДРЕСА_1 на адресу : АДРЕСА_2 , де фактично проживає близько 10 років, спільно із співмешканцем ОСОБА_7 та неповнолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказана заява з порталу Дія була автоматично скерована до управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (Управління соціальної та ветеранської політики Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області), де працівниками вищевказаного управління, які вважаючи, що подані у них відомості є достовірними, на їх підставі, 24.05.2022 року, видали рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, в наслідок чого за період з 01.05.2022 року по 30.09.2023 року, на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , було неправомірно перераховано грошові кошти в сумі 85 000,00 грн., чим заподіяла державі в особі управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Управління соціальної та ветеранської політики Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, майнову шкоду на загальну суму 85 000,00 грн.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

28 січня 2025 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також визнала цивільний позов пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Управління соціальної та ветеранської політики Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про відшкодування збитків, завданих злочином у розмірі 49000 грн..

Також, при укладенні угоди між сторонами, останні погодилися на призначення покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн..

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив суд затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні проступку повністю визнала, а також зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягала на затвердженні останньої.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисною та прокурором, на умовах, визначених у ній.

Представник потерпілого ОСОБА_8 надала письмову згоду прокурору на укладення між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості та в судовому засіданні просила затвердити угоду.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винуватою, віднесено до категорії кримінального проступку, унаслідок вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення шкода завдана потерпілому, представник якого надав письмову згоду прокурору на укладення угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 28 січня 2025 року між прокурором-стажистом Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред"явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Цивільний позов прокурора-стажиста Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Управління соціальної та ветеранської політики Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Управління соціальної та ветеранської політики Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 49000 (сорок дев`ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в П"ятихатський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1