Провадження № 2-др/641/1/25 Справа № 641/404/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року                                                                м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Харченко Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі у вихованні дитини,

                                        ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.01.2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі у вихованні дитини було задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , встановлено порядок участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , визначено наступний час: першу, третю суботу та другу, четверту неділю кожного місяця з 10-00 год. до 20-00 год.; щосереди з 15-00 год. до 18-00 год.; п`ять днів під час зимових канікул щороку; з 01.08 до 25.08 щороку під час літніх канікул; спілкування батька з дитиною засобами телефонного зв`язку у вільний від навчання час. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 536, 80 грн.

Представником позивача – адвокатом Агаєвою С. М. було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, відповідно до змісту якої остання просить суд стягнути з позивача судові витрати у сумі 42 500 грн., з яких: понесені витрати на правову допомогу - 32 500 грн., «гонорар успіху» – 10 000 грн.

Відповідачем було подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких остання просила відмовити у повному обсязі у стягненні із неї судових витрат. В обгрунтування зазначила, що заявлені витрати є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, вартість яких значно завищена, необгрунтована та не підтверджена. Вважає, що «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу, тому на її думку, не був необхідним в межах розгляду наведеної справи, виходячи з того, що не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху» у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, тому просить також відмовити у стягненні з неї судових витрат в частині «гонорару успіху». Окрім того, просила врахувати, що вона сама виховує дитину, офіційно не працевлаштована, має тимчасові заробітки, дитина знаходиться на повному її утриманні, колишній чоловік ОСОБА_3 жодної допомоги не надає, сплативши позивачу навіть мінімальні кошти вона буде вимушена в чомусь обмежити свого сина.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Агаєва С. М. підтримала вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення по справі та стягнення понесених судових витрат у розмірі 42 500 грн..

Відповідач ОСОБА_2 у задоволенні пред`явлених стороною позивача вимог просила відмовити з огляду на викладені у запереченнях обставини.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина 1 статті 29 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

Цивільний процесуальний закон визначає критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

На виконання вказаних вимог цивільного процесуального законодавства представник позивача зробила відповідну заяву під час розгляду справи в судовому засіданні 27.01.2025 року до закінчення судових дебатів у справі та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подала відповідні докази.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: договір про надання правової допомоги № 15/12/22 від 15.12.2022 року, укладений між ОСОБА_3 (Клієнт) та адвокатом Агаєвою С. М., відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором адвокат приймає доручення на участь в будь-яких кримінальних, цивільних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення в якості представника (адвоката, захисника) Клієнта незалежно від процесуального статусу Клієнта (далі - Доручення), здійснює правовий супровід справ за дорученням Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар та відшкодувати понесені витрати у зв`язку з виконанням доручення. Відповідно до змісту п. п. 6.1 Договору, адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором.

Згідно Завдання (доручення) № 1 від 17.01.2023 року до вищевказаного Договору адвокат зобов`язався надати наступні послуги: аналіз документів, вивчення судової практики та формування правової позиції по справі – 3 000 грн.; підготовка позовної заяви до суду про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї - 3000 грн.; підготовка адвокатських запитів з метою зібрання доказів по справі - 1 500 грн.; підготовка та подання заяв, клопотань, відповіді на відзив (у разі їх потреби) - 1000 грн. за сторінку; участь у судовому засіданні по справі - 1 500 грн. за кожний похід до засідання.

Пунктом 2 Завдання сторони погодили, що гонорар успіху за прийняття рішення на користь Клієнта становить 10 000 грн.

Вартість послуг адвоката з надання правової допомоги Клієнту встановлюється на рівні рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням № 17 від 21.03.2018 Ради адвокатів Харківської області.

Представником позивача також надано акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору №15/12/22 від 15.12.2022 року про надання правової допомоги із найменуванням проведених представником позивача дій та вартості послуг, а саме: №1 від 20.01.2023 року на суму 10 500 грн.; №2 від 27.02.2023 року на суму 8000 грн.; № 3 від 15.09.2023 року на суму 4500 грн.; №4 від 18.12.2024 року на суму 8 000 грн.; №5 від 28.02.2025 року на суму 1500 грн..

Матеріали заяви також містять рахунки на оплату послуг за договором про надання правової допомоги на суму 10 500 грн., 8000 грн., 4500 грн., 8000 грн. та 1500 грн. та прибуткові касові ордери до них.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми задоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Проаналізувавши зміст актів наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача з урахуванням пропорційності до предмета позову, його ціни та їх розумності, є необґрунтованими.

Зважаючи на вищенаведені обставини, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, частково беручи до уваги мотиви заперечень відповідача, приймаючи до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з урахуванням кількості судових засідань, у яких брала участь представник позивача, значенням справи для сторони, а також те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн..

       Керуючись ст. 263-265, 268, 270, 273, 354, 355 ЦПК України,

                                        УХВАЛИВ:

               Стягнути з  ОСОБА_2 до користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

                Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

               Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

               Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

               У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

               Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

               Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

               Третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26421130, місце знаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, 42.

               Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, місце знаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

               Повний текст рішення складено 20.02.2025 року.

Суддя І.В.Зелінська