Справа №127/18972/23

Провадження № 1-кп/127/572/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020010000661 від 05.05.2023 та за № 12023020010000303 від 22.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

У ході судового провадження прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів, оскільки, на думку прокурора ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що останній раніше судимий, на даний час обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, в тому числі і тяжких, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, а тому він може продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду та може чинити тиск на потерпілого і свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_3 відоме їх місце проживання.

Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, обвинувачений ОСОБА_3 має на утриманні батьків похилого віку з інвалідністю, з якими проживав до затримання, а тому йому необхідно і надалі здійснювати догляд за батьками. Щодо твердження прокурора про те, що ОСОБА_3 може чинити тиск на потерпілого і свідків у вказаному кримінальному провадженні, захисник зазначив, що це є лише припущенням сторони обвинувачення, яке не доводиться жодними доказами, а тому захисник просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2023 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 продовжувався.

При вирішенні заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній раніше судимий, однак на шлях виправлення не став та повторно обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, обвинувачується у вчинені ряду кримінальних правопорушень, в тому числі і тяжких, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 до затримання не працював, не мав стійких соціальних зв`язків, а тому він може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у клопотанні захисника слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора  ОСОБА_4  про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_3  -  задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.04.2025 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_3 .

Суддя: