Справа № 216/6814/24

провадження 2/216/779/25

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді                                 Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.

розглянувши в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

Виконком Центрально-Міської районної у місті ради звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що на території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, за адресою: с-ще Авангард, вул. Авангардна, буд. 2, знаходиться будівля гуртожитку, яка перебуває в комунальній власності міста. Згідно з актом візуального обстеження від 05.01.2024 зазначена будівля перебуває в незадовільному стані, тривалий час не експлуатується, є покинутою та зачиненою, в ній ніхто не мешкає. Будівля не придатна для проживання та на теперішній час розглядається питання про її демонтаж та списання з балансового обліку. Згідно з відомостями з реєстру Криворізької міської територіальної громади на теперішній час в зазначеній будівлі зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце знаходження (проживання) відповідача нікому не відоме, як і наявність з ним зв`язків. За змістом ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки (понад шість місяців), провадиться в судовому порядку. Враховуючи викладене, позивач просить визнати відповідача такими, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку за даною адресою.

Зважаючи на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наведені докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться двоповерхова будівля гуртожитку, яка перебуває на балансі Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради. 

За вказаною адресою з 22.06.1999 по теперішній час зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради №3609 від 17.09.2024.

Відповідно до акту обстеження будівлі від 05.01.2024 встановлено, що будівля тривалий час не експлуатується, стоїть покинутою та зачинена, без проживаючих мешканців. В будівлі залишаються бути зареєстрованими 4 громадянина. В будівлі відсутні будь-які комунальні зручності, газ, водопровід, каналізація та опалення відсутні. На зовнішніх та внутрішніх стінах в наявності тріщини, в окремих містах будівлі відбулося руйнування цегляної кладки, в кімнатах бруд та сміття, покрівля протікає, штукатурка обвалюється. В цілому будівля не придатна для проживання, потребує капітального ремонту та відновлення усіх внутрішніх комунікацій життєдіяльності або демонтажу. До акта додано фотокопію фасаду будівлі

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.(ст. 72 ЖК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №595/1271/16-ц висловлено правову позицію щодо застосування ст. 391 ЦК України, зокрема, право членів сім`ї власника будинку користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Факт реєстрації відповідача в будинку за умови відсутності для того передбачених законом підстав є сам по собі достатнім доказом того, що такі перешкоди чиняться, оскільки унеможливлює користування та розпорядження власником належним йому майном на власний розсуд.

З врахуванням встановлених обставин у справі та положень згаданих норм права, зокрема ст. 391 ЦК України, суд вважає, що реєстрація у житлову приміщенні відповідача за відсутності для того передбачених законом підстав, є перешкодою у користуванні позивачем зазначеним приміщенням.

Так як відповідач порушує права позивача, позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що зняття з реєстрації відповідача не потребує судового захисту, так як є похідним від задоволення судом вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та є підставою для зняття відповідача з реєстрації. Даний висновок ґрунтується на положеннях п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07 лютого 2022 року, де серед підстав зняття з реєстрації місця проживання особи є наявність рішення суду, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 383, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 04052560, місце знаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя                                                                Р.О.КУЗНЕЦОВ