ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. справа № 300/9349/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Думич Оксана Іванівна, до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представниця Думич Оксана Іванівна (далі - представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі -відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій в загальній кількості 84 дні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій, в загальній кількості 84 дні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 23.10.2024 по день фактичного розрахунку;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області №516 о/с від 06.11.2024, яким було внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції України №479 о/с від 22.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у період з 16.03.2018 по 22.10.2024 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області. Однак, при звільненні із служби позивачу не була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Представниця позивача вважає такі дії ГУНП в Івано-Франківській області протиправними, адже у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також вважає, що оскільки при звільненні відповідачем не було проведено повний розрахунок, то у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за весь час затримки повного фактичного розрахунку.

Крім того, на думку представниці позивача, відповідач наказом від 06.11.2024 №516 о/с протиправно зменшив ОСОБА_1 вислугу років з 14 років 3 місяців 3 днів на 6 років 7 місяців 6 днів. Зауважує, що вислуга років позивача в підрозділах МНС та ДСНС України у період з 28.08.2006 по 25.04.2014 складає 7 років 7 місяців 27 днів. Вважає, що періоди служби позивача в органах МНС та ДСНС України є військовою службою в органах цивільного захисту, а тому має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відтак, такі періоди роботи повинні зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки». Така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано. Крім того, вважає, що вимога нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку є передчасною. Також представником зауважено, що служба в підрозділах МНС, ДСНС України відсутня у переліку статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції.

Дослідивши докази та письмові пояснення, наявні у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 28.08.2006 по 25.04.2014 проходив службу на посадах в підрозділах МНС, ДСНС України. Йому було присвоєно спеціальне звання: старший сержант служби цивільного захисту (а.с.21-23).

З 16.03.2018 по 22.10.2024 ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України (а.с. 30).

Відповідно до наказу №479 о/с від 22.10.2024 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Зі змісту наказу вбачається, що станом на день звільнення стаж служби у поліції (вислуга років) становить - 14 років 3 місяці 3 дні (а.с.24).

Наказом №516 о/с від 06.11.2024 внесено зміни до наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 22.10.2024 №479 о/с (у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0111230). Вказано, що вислуга років становить - 6 років 7 місяців 6 днів (а.с. 25).

Відповідно до довідки від 09.12.2024 №29435-2024, яка видана ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 додаткову відпустку, як учасник бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки не використовував (а.с.26).

На адвокатський запит від 03.12.2024 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 09.12.2024 №39636-2024 повідомило, що відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію ст. 24 Закону України «Про відпустки». Крім того, зазначено, що оскільки ОСОБА_1 у період з 28.08.2006 по 25.04.2014 проходив службу в підрозділах МНС та ДСНС України, що не відповідає вимогам положень ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», останньому стаж служби в поліції встановлено за період проходження служби в Національній поліції України, зокрема в період з 16.03.2018 по 22.10.2024, який складає 6 років 7 місяців 6 днів (а.с. 28-29).

Вважаючи протиправними дії відповідача позивач, в інтересах якого діє представниця, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 1 статті 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статті 78 цього Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Окрім того, за приписами частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 КЦЗ України).

Частинами 3-4 ст.101 Кодексу цивільного захисту України визначено, що на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , останній проходив службу з 28.08.2006 по 25.04.2014 в органах МНС, ДСНС України. При цьому на момент проходження служби позивачем в органах МНС України було чинним Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №629.

Згідно з даним Положенням, звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу проводиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» і за станом здоров`я придатні до військової служби та у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», або визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби, з виключенням з військового обліку.

Відповідно до пункту 56 вищевказаного Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів. А тому служба позивача передбачає спеціальний порядок її проходження та звільнення з неї.

Крім цього, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб служби цивільного захисту та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Період роботи позивача в Державній службі України з надзвичайних ситуацій є військовою службою в органах цивільного захисту, а тому має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, та повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що позивач у період з 28.08.2006 по 25.04.2014 служив у підрозділах МНС, ДСНС, що входили до системи цивільної оборони відповідно до Закону України «Про Цивільну оборону України» від 03.02.1993 № 2974-XII (втратив чинність 01.07.2013), Кодексу цивільного захисту України, тому враховуючи вищевказане, на нього поширюється дія п.2 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, згідно з яким військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, на даний час, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно- рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, а тому перебування на службі в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій зараховується до стажу служби в Національній поліції також на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області №516 о/с від 06.11.2024, яким було внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції України №479 о/с від 22.10.2024, саме щодо зміни вислуги років на день звільнення в календарному обчисленні - 6 років 7 місяців 6 днів.

Водночас, суд зауважує, що позовна вимога - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі вищевказаний наказ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області не належить до задоволення, оскільки цим наказом також регулюються правовідносини щодо визначення суми відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у сумі 6217,82 грн. У даній справі у вищезазначеній частині правовідносини не є спірними.

Щодо позовних вимог нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій, в загальній кількості 84 дні, суд зазначає про таке.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР).

Згідно із ст.4 Закону № 504/96-ВР встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до ч. 10 ст.93 Закону № 580-VIII (в редакції Закону України від 06.09.2023 № 3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» (набрав чинності 05.10.2023)) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, що корелюється з приписами частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з положеннями п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 ( з урахуванням змін, внесенх до Порядку № 260 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 року № 903) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, зазначено, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Відтак, з урахуванням вищенаведених приписів та норм законодавства, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19.

Також суд звертає увагу, що згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом №3551-ХІІ особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-ХІІ. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.

Зважаючи на викладене вище, суд виснує, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти як учасник бойових дій.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 09.12.2024 №19435-2024 позивач за час проходження служби в ГУНП в Івано-Франківській області за 2019-2024 роки не використав додаткову відпустку як учасник бойових дій, а саме: за 2019 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб (а.с. 26).

При цьому, як вбачається із наказу від 22.10.2024 №479 о/с та наказу від 16.11.2024 №516 о/с, які видані ГУНП в Івано-Франківській області, позивачу не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій (а.с.24-25).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2024 роки, а отже позовні вимоги в зазначеній частині належать до задоволення.

Щодо позовних вимог нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 23.10.2024 по день фактичного розрахунку, суд зазначає, що в даній справі вирішується спір щодо усіх сум, що належать позивачу на момент звільнення, тому вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку може бути заявлена після проведення такого розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1 - 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із п. 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій в загальній кількості 84 дні.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2024 роки, як учаснику бойових дій, в загальній кількості 84 дні.

Визнати протиправним та скасувати в частині наказ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області №516 о/с від 06.11.2024, яким було внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції України №479 о/с від 22.10.2024, щодо зміни вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні - 6 років 7 місяців 6 днів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.