Справа № 343/800/23

Провадження № 22-ц/4808/377/25

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року                                                                        м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря – Кузів А.В.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3

на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року, постановлену судом у складі судді Керніцького І.І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони з 05.10.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 8300 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , про те, що сторони дійшли взаємної згоди щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в сумі 5000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з моменту пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Сторони погодили, що витрати, пов`язані з розглядом справи несуть в рівних частках, а саме: ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 7400 гривень, що становить 50% вартості перекладу.

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги сторони несуть самостійно.

ОСОБА_2 сплачує всю суму аліментів з часу звернення до суду по 01 лютого 2025 року одним платежем протягом 5 днів з часу набрання законної сили ухвали про затвердження мирової угоди, здійснивши безготівковий переказ на рахунок ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 звернула до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ні позивачка, ні її на той час представник не підписували мирової угоди. Наявна в матеріалах справи мирова угода підписана виключно електронним підписом представника відповідача ОСОБА_7 . В матеріалах справи відсутня зазначена в додатках мирової угоди «довідка за реквізитами», на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином сторони у справі дійшли взаємної згоди за умовами поданої одноосібно представником відповідача мирової угоди та затверджено мирову угоду, яка не містить підпису ОСОБА_1 та підпису її представника.

Крім того зазначила, що у вступній частині оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено, що ухвала постановлена за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 , проте позивачка та її представник Кобилинець Т.В. не брали участі у судовому засіданні 08 січня 2025 року, що підтверджується довідкою суду першої інстанції.

Вважає, що укладена одноосібно мирова угода на етапі переговорів, не є такою, що укладено в інтересах обох сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – Семків М.Н. зазначив, що від адвоката Кобилинець Т.В. 07.01.2025 року отримав на електронну пошту мирову угоду запропоновану позивачкою. Того ж дня відбулось судове засідання, в якому позивачка та її представник підтримали мирову угоду та просили затвердити дану мирову угоду. Судове засідання було відкладено на 08.01.2025 року на 8 год 30 хв. Він як представник відповідача підписав та направив через електронний суд мирову угоду разом з заявою про затвердження мирової угоди.

Посилання позивачки на те, що вона мирову угоду не підтримувала та не просила її затвердити, спростовується протоколом судового засідання та відеозаписом судового засідання за 07.01.2025 рік. До винесення ухвали суду ОСОБА_9 не поставила до відома суд та іншу сторону, що вона змінила свою думку по погодженій та запропонованій саме нею мировій угоді. На час винесення ухвали про затвердження мирової угоди у суду не було підстав відмовити в затвердженні мирової угоди.

Вважає, що зміна адвоката після винесення рішення по суті спору та зміна думки позивача після ухвалення судового рішення не може бути підставою для скасування судового рішення

У судовому засіданні представник позивачки Креховецька Н.М., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (частина сьома статті 49 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (пункт 5 частини першої статті 255 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди. За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом: 1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди; 4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; 5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2025 року на адресу суду першої інстанції через систему «Електронний суд» від представника відповідача Семків М.Н. подано заяву про затвердження мирової угоди разом з мировою угодою.

Позивачка в апеляційній скарзі посилається на те, що нею не було направлено до суду першої інстанції заяву про затвердження мирової угоди та ні вона ні її представник не підписували тексту мирової угоди.

08 січня 2025 року розгляд справи здійснено без участі позивача і відповідача та їх представників, що підтверджується довідкою Долинського районного суду Івано-Франківської області, та за результатами розгляду 08 січня 2025 року Долинським районним судом затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ..

Проте, матеріали справи не містять заяви про затвердження мирової угоди від сторони позивача та тексту мирової угоди, підписаного позивачкою табо її представником.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для затвердження мирової угоди.

Апеляційний суд звертає увагу на дослівний виклад частини другої статті 207 ЦПК України, відповідно до якого сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто наслідком погодження умов мирової угоди є обов`язкове скріплення такої угоди (письмової) особистими підписами сторін в справі та/або їх уповноважених представників, протилежне свідчить про відсутність відповідного волевиявлення, відповідно, відсутність підпису свідчить про неукладеність мирової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, текст мирової угоди подано до суду першої інстанції стороною відповідача через систему «Електронний суд».

Водночас матеріали справи не містять даних про погодження даної мирової угоди стороною позивача. В матеріалах справи відсутній текст мирової угоди, підписаний позивачкою або уповноваженим її представником, що свідчить про відсутність волевиявлення позивачки ОСОБА_1 на укладення вказаної мирової угоди.

Відсутність в матеріалах справи підписаного тексту мирової угоди підтверджується також фактом оскарження ухвали суду першої інстанції стороною позивачки.

Зазначене є порушенням норм процесуального права, зокрема частини другої статті 207 ЦПК України, яка визначає право та порядок укладення мирової угоди, тобто норми прямої дії. Вказане є безумовним наслідком скасування ухвали суду першої інстанції.

Посилання представника відповідача на те, що у судовому засіданні від 07 січня 2025 року позивачка та її представник підтримали мирову угоду та просили затвердити її спростовується аудіозаписом судового засідання від 07 січня 2025 року, де у судовому засіданні представник позивачки зазначила, що у разі погодження тексту мирової угоди відповідачем, стороною позивача буде подано заяву про затвердження мирової угоди. Проте матеріали справи не містять заяви про затвердження мирової угоди від сторони позивачки та тексту мирової угоди, підписаного позивачкою та/або її представником.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 ,  підлягає задоволенню, а ухвала Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, справу направлено для продовження розгляду, апеляційний суд не вирішує питання розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, це питання має вирішити суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374,379, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року про затвердження мирової угоди скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2025 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева