Справа №: 307/603/25

                                Провадження № 3/307/262/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

20 лютого 2025 року                                                                м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , не одруженого, не працює,

за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

Дільничним офіцером поліції СП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Бердар М.І. складено протокол, згідно якого ОСОБА_1 , 19 лютого 2025 року, о 07 год. 00 хв. в м. Тячів, по вул. І. Франка, 66, ображав нецензурними словами працівників поліції, шарпав їх за форменний одяг, не реагував на зауваження працівників поліції припинити протиправні дії, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 19 лютого 2025 року свою вину не визнав та пояснив, що 19 лютого 2025 року, по місцю його проживання в АДРЕСА_1 , проводився обшук. Всі вказівки працівників поліції під час проведення обшуку він виконував.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.185 КУпАП адміністративній відповідальності за цією статтею підлягають особи також за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, а також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: "Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги".

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" від 26 червня 1992 року № 8 злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області до суду надано лише протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , рапорти поліцейських Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області А. Шетелі, В. Мересія, А. Світлинця. та Є. Герби, при цьому будь-яких інших належних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду не надано.

У протоколі про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, та доданих матеріалів, не зазначено в чому полягали законні вимоги працівників поліції та в чому полягала злісна непокора цим законним вимогам.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, що працівники поліції пред`явили ОСОБА_1 саме законні вимоги або розпорядження.

Тобто, фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

При цьому, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтвердженні будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.

Згідно з п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року за №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Виходячи з п.2 Розділу І вищевказаної Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеозаписи з бодікамер/реєстраторів, який би повністю підтвердив факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.185 КУпАП.

Тобто, за наведених встановлених судом обставин справи, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення, рапортах поліцейських Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області А. Шетелі, В. Мересія, А. Світлинця. та Є. Герби, які в свою чергу, не можуть бути єдиним доказом доведеності вини особи, яка притягується до відповідальності.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.185 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні за ст.185 КУпАП.

Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.

Тому, керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП, - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Суддя                 В.В. Ніточко